Дистанційне навчання. 11 клас української філології 13.05

11 укрфіл.

13.05.2020

Українська література

Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 13 мая 2020 09:45 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://us02web.zoom.us/j/84124749259?pwd=TkhNd1MzSGhCRDNHTXh0V1Byd1J3UT09

Идентификатор конференции: 841 2474 9259

Пароль: 006769

І. Оксана Забужко. «Казка про калинову сопілку» ‒ повість-притча. Міфологічна основа твору. Образи сестер. Понадчасовість образу-символу калини у повісті.

ІІ. Сергій Жадан. «Ворошиловград», «Інтернат».  (оглядово)

ІІІ. Марія Матіос. «Майже ніколи не навпаки» ‒ сімейна сага в новелах. Міфологічні витоки в романі. Біблійні алюзії, роль їх. Особливості оповіді й характеротворення. 

І.

1. Перегляньте відео про О. Забужко за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=bP0g5P0IbfI

2. Прочитайте біографію О. Забужко за підручником: С. 310-311, перегляньте особистий сайт авторки: http://zabuzhko.com/ua/index.html

2. Перегляньте буктрейлер книги: https://www.youtube.com/watch?v=vwCb9kQRXrw

3. Коментар-аналіз  "Казки про калинову сопілку" О. Забужко

Жанр твору

Оксана Забужко називає свій твір повістю "Казка  про калинову сопілку".

За визначенням В.Лесина, "повість - переважно прозовий епічний твір, в якому змальовано широку картину життя окремих персонажів протягом тривалого часу".

Казка - "давній за походженням і популярний в народі епічний жанр фольклору".

Звернемося до нашого твору. Безперечно, це повість: ми слідкуємо за життям, працею, вихованням дітей у родині Василя та Марії протягом 20 років. Але ж поряд з цим у повісті багато жанрових ознак казки: дідова дочка й бабина дочка, трикратні повтори-звернення Ганни - панни до батька попа, і сатани про суть вчинку Каїна, змій-перелесник, калинова сопілка, що сама співає, фантастична кінцівка твору. Все це дає підстави стверджувати що повість Оксани Забужко тісно переплітається з казкою. І все ж перевагу надаю ознакам повісті: відповідній спосіб художнього зображення дав можливість письменниці показати рух життя, розвиток характеру головної героїні - Ганни – панни, а численні побутові подробиці вказують, що дія, описана в повісті, відбувається в українському селі кінця XVIII -першої половині XIX ст.

Отже, "Казка про калинову сопілку" - це повість і казка водночас, тобто це твір жанру мішаної форми, оскільки в ньому наявне перехрещення різних способів художнього зображення. Є в цьому творі елементи і ліричні, і драматичні, але вони підпорядковані епічній організації художнього матеріалу.

Сюжет  повісті "Казка про калинову сопілку".

Сюжетом повісті О.Забужко "Казка про калинову сопілку" є розповідь про давню українську трагедію роду. Твір має багато своїх прапопередників. Це й античний біблійний сюжет про Авеля та Каїна і народні казки й балади про калинову сопілку, і вірш Ліни Костенко "Калинова сопілка", і літературна казка Б.Грінченка, Л.Шияна та інших. Також письменниця непомильно використовує  літературні твори, фольклорні цитати, створює  дивовижний твір про історію українського селянського побуту, про велику трагедію українського роду, про Добро і Зло. Повість невелика за розміром та складається з  невеликих частин, що тісно пов'язані за змістом,  композиція твору струнка, чітка, красива.

Експозиція: у родині Василя та Марії вродилася дівчинка з місяцем на лобі: Ганна – панна. Мати  зичить щастя донечці, бо сама  вийшла заміж за свого Василя "на зло" своєму батькові , бо ж не віддав її заміж за любого й коханого.

Зав'язка:  народжується друга дівчинка-мізиночка. Оленкою назвали. І ніби поділили Василь та Марія дітей. Василь бавився з Оленкою, Марія пишалася своєю Ганною - панною, а люди казали: "Дідова дочка й бабина дочка".

Розвиток дії: підростали дівчатка, ворожнеча між ними збільшувалася. Ганна - панна завидувала Оленці, особливе загострення стало відчутним після сватання Дмитра до Оленки.

Кульмінація: настає  неділя – остання Оленчина дівоцька. Заздрість роздирає душу Ганні, тому вона зазиває сестру до лісу та вбиває її ножем. «Ніби  не допустила вона сестру до її долі до її щастя...»

Т.Л.Ретардація - (уповільнення) - це ті епізоди епічного твору, в яких автор свідомо моделює затримання в розвитку тих процесів, які набували значної гостроти.

Ретардація: в селі поширюється звістка про зникнення Оленки, минає час,  забувати стали в селі про дідову дочку. Аж тут прийшла чумацька валка, і розповів один з чумаків про сопілку, що вирізав з калини у їхньому лісі. Коли  хлопець притулив сопілку до губ, то вона жалібним голосом розповіла про злочин сестри.

Розв'язка: Ганнуся із посміхом зізнається у злочині. Коли послали по залогу, щоб взяти дівчину в бійницю та закувати в пута,то  в хаті було порожньо, тільки на полу зостався  слід, мов смоляним віхтем черкнуло. Щезла бабина дочка.

2.4. Тема та ідея твору

Тема:  сумна розповідь про двобій Добра і Зла, про велику трагедію українського роду.

Ідея:  акцентувати увагу глядачів на важливому значенні дотримання цінностей християнської моралі, необхідності морально-етичного виховання молоді.

ІІ.

1.         Переглянути відео про роман «Інтернат» С. Жадана: https://www.youtube.com/watch?v=qjHY8_GMqKQ або

https://www.youtube.com/watch?v=r6IFS2gVRVw

2.   Прочитайте уривки із інтерв’ю С. Жадана щодо роману «Інтернат» ВВС Україна (https://www.bbc.com/ukrainian/features-42185504)

ВВС Україна:Скільки часу і за яких обставин ви створювали "Інтернат"?

Сергій Жадан: Ідея написати роман про події цієї війни виникла влітку 2014 року. Тоді я пробував прописати перший сюжет і почати цю книгу. Вона не дуже писалася і думаю, що дуже добре, що не писалась.

З часом з'явилася постать головного героя, я зрозумів, що я хочу робити, зрозумів, що він хоче робити. Почав писати у 2015 році і закінчив в останній день зими 2017 року.

"

ВВС Україна:Щодо подій, описаних в романі - ви були свідками частини з них? Знаю, що ви багато їздите на Схід.

Сергій Жадан: Насправді там багато епізодів з реального життя. Самої такої історії вчителя Паші не було, сюжет вигаданий. Але мені здається, що він міг би бути. В цих подіях за основу взято Дебальцівську операцію, коли українська армія виходила з Дебальцевого.

Немає нічого фантастичного у тій ситуації, коли люди переходять кордон, намагаючись врятувати когось зі своїх близьких, скоріш це типологічно. А багато епізодів з книги я бачив на власні очі.

ВВС Україна: "Інтернат" дехто називає головним романом про цю війну. Яке ваше враження про це?

Сергій Жадан: У мене скептичне враження. Мені не подобається, коли книзі приписуються такі речі. Воно не має жодного стосунку до написаного в книзі, більше до промоції. Я насправді ніколи не думав писати головну чи найважливішу книгу про цю війну. Мені було важливо деякі речі проговорити і я їх спробував проговорити.

ВВС Україна: Що вам було важливо проговорити?

Сергій Жадан: Насамперед, це оптика війни з точку зору цивільного, мирного населення. Спроба показати цю війну очима не військових, не журналістів, не політиків, а саме пересічних українців, які знаходяться на лінії фронту.

Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у них цієї позиції, необхідність брати на себе відповідальність і відсутність звички брати на себе відповідальність. Весь цей комплекс дуже складних і болючих питань, які багатьох непокоять і турбують.

Тому що, зазвичай, всі ми звикли говорити про Донбас, бути експертами по Донбасу, по цій війні.

Ми любимо говорити про настрої цивільного населення, але, насправді, не так багато з нас дійсно намагаються зрозуміти, чим керуються місцеві мешканці при тому, чи іншому виборі, чим вони керуються, пристаючи до тієї чи іншої позиції. От власне про це хотілося поговорити.

ВВС Україна:Як вам здається, ви зрозуміли, чим вони керуються? Адже головний герой - Паша - він дуже суперечливий…

Сергій Жадан: Так, я згоден, Паша - дуже суперечливий. Я не буду говорити, що я все зрозумів і можу все пояснити всім іншим. Є речі, які для мене і далі лишаються незрозумілими або навіть просто неприйнятними.

Але це не означає, що ці речі не слід проговорювати. Мені здається, що найболючіші, найгостріші питання потребують озвучення і проговорення. Тоді наступним кроком може бути вирішення цих проблем.

ВВС Україна: Ви говорили раніше, що у цій війні місцеве населення позбавлене голосу. У мене склалось враження, що роман це є розповідь про те, що власне ці люди переживали під час війни, обстрілів, що думали, бачили, це занурення у їхній світ під час цих подій. Чи це так є?

Сергій Жадан: Для мене було важливо спробувати показати, як я і говорив, ці події очима мирного населення. На будь-якій війні місцеве населення позбавлене голосу.

Власне війна - це заглушення голосу мирних. Мені здається, що якраз мирне населення мало б зробити з цього певні висновки і розуміти, що приведення війни у свій дім - це автоматичне позбавлення самого себе голосу.

Приводячи війну у свій дім, ти ризикуєш втратити дуже багато.

Важко уявити війну, де цивільні диктували б правила гри, задавали б тон. Скоріше вони виступають таким тлом, на якому розгортаються драматичні, криваві події.

ВВС Україна: Якщо говорити про війну і її сприйняття на решті території України, є певна втома і відторгнення від війни, що навіщо про це стільки писати і говорити. Як ви вважаєте, ваша книга може щось змінити у такому сприйнятті війни, кого вона може зачепити?

Сергій Жадан: Я би не перебільшував можливості цієї книги і літератури в цілому. Мені здається, що людина, позбавлена сердечних рецепторів, здатності співпереживати, цій людини навряд чи допоможе кіно, література і театр. Якщо цього немає, навряд чи вона буде комусь співпереживати.

А людина, яка можливо щось забула, щось не помітила, не звертала достатньої уваги, то для неї мистецтво може бути дуже помічним засобом, щоб зрозуміти якісь речі. Ті люди, які здатні співпереживати, для них культура може бути важливим чинником, щоб навести різкість на реальність.

ВВС Україна: Яке у вас було очікування, як роман зустрінуть і що ви отримали?

Сергій Жадан: Люди, які прочитали, підходять, діляться особисто, пишуть у соцмережах, на пошту. Постійно з цим стикаюсь, для мене важливі думки читача. Мені приємно, що перечитування у багатьох випадках уважне. Це те, чого мені би хотілося, щоб не було прочитання поспіхом і не було упереджене.

Приводячи війну у свій дім, ти ризикуєш втратити багато

ВВС Україна: Член журі "Книги року ВВС" Віталій Жежера писав, що неважко зрозуміти тих, хто прочитав роман за кілька годин, бо читати довше і повільніше здається нестерпним, як спроба затриматися в страшному сні. Як ви на це відреагуєте?

Сергій Жадан: Я автор і мій погляд дуже суб'єктивний. Мені здається, що швидке прочитання несе в собі небезпеку, що читач не помітить багатьох речей. Я намагався закладати в цей текст багато різних підтекстів. Наскільки вони прочитуються судити важко, але напевно не прочитуються, якщо читати поспіхом, по діагоналі і не уважно.

ВВС Україна: Які підтексти ви закладали, які можна пропустити при такому читанні?

Сергій Жадан: Хотілося показати цю ситуацію необхідності вибору, зміни твого ставлення до світу. Можливо, це не пов'язано напряму з війною. Коли людину ставлять перед необхідністю вибору, коли вона змушена робити вибір, інакше ризикує втратити себе.

ВВС Україна: Що вам кажуть про роман ті, про кого він написаний - військові, люди з Донбасу?

Сергій Жадан: Різне говорять. Комусь не подобається, хтось вважає образливим, комусь подобається, вважають дуже точним. Стикався кілька разів з позицією, що хтось сприймав це, як певну критику місцевого населення.

ВВС Україна: Щодо головного героя, місцевого, вчителя української мови Паші - він ніби з жалем каже: "Я від усього ухиляюсь, відходжу вбік, не маю сміливості говорити, що думаю і думати, що хочу… дітей вчу говорити без помилок, а ось так просто говорити так, щоб тебе розуміли - не вчу. Та й сам не вмію". Але з іншого боку, він ніби не дуже змінюється протягом книги, не займає якоїсь чіткої позиції. Він бере у військового на зберігання папороть з музею, це те, що мені здається, дуже символічним, і звісно рятує племінника. А він який? Всередині нього що відбувається насправді?

Сергій Жадан: Мені хотілося показати, не знаю, наскільки це вдало вийшло, що всередині нього насправді багато чого є. В серці, в душі багато чого закладено, але більшість цих речей не активізовані. Він не звик цими речами користуватися і йому потрібні справді якісь дуже потужні чинники, потужні поштовхи, щоб його внутрішні механізми запрацювали.

Ясна річ, мені не хотілося показати, що протягом трьох діб людина може докорінно змінитися. Але те, що за цей час людина може зробити якісь висновки і в майбутньому щось може змінитися, то так хотілося це показати.

ВВС Україна: В "Інтернаті"є стільки описів: неба, снігу, "дими стоять, як дядьки", "волосся дівчини, як поле". Часом здавалося, що цих описів більше, ніж самого героя, його вчинків, роздумів. Це ви так спеціально закрутили, щоб перенести читача в ту атмосферу?

Сергій Жадан: Безперечно - це стилістичний прийом, коли ти намагаєшся показати той ландшафт, у якому знаходиться герой. Донбас - це взагалі степ, простір, взимку він порожній. Ми зараз знаходимось у Станиці Луганській, тут дуже багато неба, снігу і простору. Такий ландшафт - це специфіка Донбасу.

ВВС Україна: У романі є слова вчителя: "Ми ж тут всі, якщо подумати, як в інтернаті живемо, кинуті всіма, але нафарбовані". Це йдеться про Донбас в цілому, люди, які були кинуті напризволяще?

Сергій Жадан: Насправді це співвідношення не лише з Донбасом, а з усім нашим постколоніальним суспільством, де є певна невкоріненість, настороженість, певна відірваність від суспільства, від країни як такої. Коли є ти, є країна, і ваші інтереси не збігаються і більше того конфліктують.

Очевидно, що це не зовсім здорова ситуація, коли ти в своїй країні почуваєшся зайвим елементом. Очевидно, що це неправильно.

3.     Переглянути трейлер фільму «Дике поле» за романом С. Жадана «Ворошивовград»: https://www.youtube.com/watch?time_continue=23&v=-4LZEpsltDg&feature=emb_logo

ІІІ.

1.     Переглянути відео про творчість М. Матіос: https://www.youtube.com/watch?v=1wk-M0P45ms

2.      Переглянути буктрейлер до роману М. Матіос «Майже ніколи не навпаки»: https://www.youtube.com/watch?v=Vo2Zx5SUWoc

3.      Перегляньте уривок з інсценізації твору: https://www.youtube.com/watch?v=SMtRkhmFLBw (за бажанням)

Домашня робота

1.     Прочитати підручник – С. 310-314.

2.     Написати коротке есе-звернення до однолітків (теза, три аргументи, висновки), у якому вмотивувати потребу читати сучасну українську прозу (аргументами можуть бути посилання на твори М. Матіос. С. Жадана, О. Забужко).