10 укрфіл.
Українська література, 01.04.2020р.
Увага!
Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!
Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную
конференцию: Zoom.
Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 1 апр 2020 08:10 AM Хельсинки
Подключиться к конференции Zoom
https://zoom.us/j/461448953
Идентификатор конференции: 461 448 953
*Усі завдання, які
треба виконати письмово у зошиті, виділені червоним кольором.
* Завдання, які
необхідно у друкованому вигляді надіслати на електронну пошту вчителя, виділені
зеленим кольором.
* Завдання, котрі учні
виконують он-лайн, виділені блакитним кольором.
*виконані завдання надсилати на
електронну адресу викладача в день заняття: mlavrusenko@ukr.net
І.
Читацький практикум. Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів.
Відгук про твір, перекладений українською (І. Франка, Лесі Українки та інших).
1. Прочитати коментар:
1. Перекладацька
діяльність Лесі Українки.
Леся Українка
знала близько 11 мов: німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку,
італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно
читала твори чеських і словацьких письменників. Поштовхом до початку
перекладацької діяльності стали рекомендації М. Драгоманова.
Перекладати
письменниця почала ще з юнацьких років з російської, польської, німецької,
французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської та
єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних,
прозових, драматичних творів і наукових праць. Так вона переклала українською
мовою „Пропалу грамоту” з „Вечорів на хуторі поблизу Диканьки” Н. В. Гоголя,
„Старуху Ізергіль” М. Горького, поему В. Гюго „Бідні люди”, 65 віршів „Книги
пісень” Г. Гейне з циклу „Ліричні наспіви” і приблизно 90 віршів з циклу „Знов
на Батьківщині” та багато інших. її перу належать цікаві наукові праці: „Два
напрямки в новій італійській літературі” (1900), „Нові перспективи і старі
тіні” (1901) та ін).
Лесиним помічником
у перекладацькій діяльності був І. Франко, досвідчена людина в цій справі. Саме
завдяки Івану Франку Леся Українка навчалася перекладацьким прийомам і вже
наприкінці 80-х років разом зі своїми друзями, учасниками київського гуртка
„Плеяда”, вона розробила програму перекладів творів іноземних письменників
українською мовою. Леся задумала видрукувати українською мовою бібліотечку
світової літератури. Члени гуртка талановитої молоді вивчали європейські мови,
цікавилися європейською літературою, читали та обговорювали оригінали творів.
Початку
перекладацької діяльності сприяла, як це не дивно, хвороба Лариси. Вона
змушувала їздити на лікування в різні куточки Європи і це, як слідство, сприяло
глибокому знайомству з розвитком іноземних культур. Саме недуга викликала
зухвалий бунт та жагу непокори до своєї долі. У цей період Леся Українка
захопилася перекладами з англійської мови, вона ввела в українську літературу
низку нових імен, а саме Байрона, переклавши його поему „Каїн”, і У. Шекспіра
(„Макбет”). Ці переклади відносяться до незакінчених. Також вона переклала
українською вірш Байрона „Коли сниться мені, що ти любиш мене...”, який вперше
був надрукований у журналі „Рідний край”.
Кримський період
став дуже плідним для Лесі-перекладача. Поштовхом до перекладацтва стала
самотність.
2. Перекладацька діяльність Івана Франка
|
У літературній спадщині Івана Франка
значне місце посідає перекладацький доробок. Він стверджував, що «переклади чужомовних творів, чи то
літературних, чи наукових, для кожного народу є важним культурним чинником»,
а «передача чужомовної поезії, поезії
різних віків і народів рідною мовою, збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй
такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст
розуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями».
Працю над перекладами з різних мов
Франко почав, будучи гімназистом старших класів. Про свої ранні спроби у цій
галузі письменник згадував: «В тім же
часі, а особливо в вищій гімназії, я напсував багато паперу, пишучи драми,
поезії, перекладаючи всяку всячину (Письмо Святе, Гомера, Софокла,
Нібелунгів, Рукопис Короледворську і т. ін.)».
Дебютні його переклади – перша
пісня «Одіссеї» Гомера, гімн «Прометей» Ґете, драми «Електра»
Софокла – датуються, відповідно, веснами 1873 та 1874 і осінню 1874.
1879 року побачила світ перша збірка його перекладів «Думи й пісні
найзнатніших європейських поетів».
Перекладав Франко до останніх днів свого
життя. Останній його переклад – стародавньої легенди з історії
Риму – датовано 13 березня 1916. Загалом
знав 14 мов (польську, німецьку, грецьку, латинську, старослов'янську,
чеську, російську, французьку, англійську, болгарську, угорську, італійську,
ідиш).
Франкові переклади не обмежені
конкретним часом написання оригіналів – це період від ІІІ–ІІ тис. до
н. е. – аж до початку ХХ ст. Перекладів авторів античної літератури
у його доробку найбільше – 75 (Квінт Курцій
Руф, Платон, Сапфо, Аристофан, Менандрта ін.).
Перекладацька діяльність Франка охоплює
творчість різних народів та епох: староруські, староанглійські,
старогрецькі, староіндійські, староісландські, старонімецькі, староугорські,
старошотландські, старонорвезькі словесні пам'ятки; албанські, болгарські,
єврейські, італійські, іспанські, чеські, сербо-хорватські, боснійсько-герцеговинські,
польські, португальські, румунські, китайські, німецькі народні пісні,
санскритський епос, вавилонські гімни, біблійні легенди, єгипетські казки,
твори античних письменників і співців епохи Відродження, зразки польської,
російської, чеської, словацької, сербської, австрійської, австралійської,
англійської, американської, французької, угорської, німецької, швейцарської,
італійської, шведської, норвезької літератур.
Здебільшого Франко супроводжував свої та
чужі переклади власними історичними та бібліографічними коментарями, подекуди
й цілими розвідками про конкретну епоху, коли творив той чи інший автор, про
значення твору для світової літератури, про труднощі перекладу тощо Інколи
разом із художніми творами перекладав і вступні статті та коментарі до них
(передмова Г.-К.-Ш. Масперо, коментар Е. Коскена до єгипетських казок).
Ось перелік деяких письменників, що їх
перекладав Франко: з німецької та австрійської літератур (Й.-В. Ґете, П.
Шербарт, Марія Янічек, Лінкей (Йозеф Попер), Г. Гайне, Б. Боян, К.
Лясвіц, Г.-Е. Лессінг, Н. Ленау, К.-Ф. Мейєр); з англійської (В.
Шекспір, Р. Бернс, Дж. Байрон, Ч. Діккенс,Дж. Мільтон,П.-Б.
Шеллі, А. Ремсей); з французької літератури (В. Гюго, П. Верлен, Ж.
Мореас, Ж. Рішпен,Г. Флобер,Е. Золя,А. Доде, П. Люїс, Ш. Фолей,А. Франс,
Семен Земляк, де Ке де Сент Амур (історична розвідка про Анну, королеву
Франції), 2 вірші франкомовного бельгійського поета Ж. Роденбаха); з
іспанської літератури (М. де Сервантес,Лопе де Вега,Педро де Кальдерон); з
американської літератури (Марк Твен); з італійської (Д. Алігієрі, Дж. Бруно,
Г. Д'Аннунціо); з нідерландської (Мультатулі); із шведської (В. фон
Гейденстам,А. Стріндберґ); з угорської (Калман Міксат); з чеської (К.
Гавлічек-Боровський, Ю. Зеєр, В. Веверка, Я. Врхліцький); з чорногорської (Л.
Йовович); з польської (А. Міцкевич, С. Старжинський, А. Асник, А.
Немоєвський); з єврейської (В. Еренкранц-Збаразький, М. Розенфельд); з
давньої української літератури (І. Вишенський); з російської (Т. Шевченко,
уривки з поеми «Слепая», О. Афанасьєв-Чужбинський,М. Лермонтов,М.
Некрасов, О. Пушкін, М. Гоголь,О. Герцен, М. Салтиков-Щедрін,
М. Вагнер,М. Чернишевський). Робив переспіви з Біблії.
Інколи Франко декілька разів перевидавав
свої переклади, доповнюючи тексти та коментарі.
У 1912-1913 роках переклав більше ніж
100 віршованих уривків для другого українського видання збірки арабських
казок «Тисяча і одна ніч». Працював над уривками з «Махабхарати» та
індійськими казками з «Панчатантри».
Перекладав з української на польську (народні пісні, поезії Т. Шевченка, С.
Руданського), на німецьку (народні
пісні, твори Т.Шевченка, П. Куліша).
Франко – автор численних
переспівів, написаних в останні роки життя – «Студії над найдавнішим
київським літописом» (1907—1916) та циклу поетичних творів за мотивами
історії Стародавнього Риму (1915).
3. Відгук на поезію-переклад Лесі Українки надіслати на адресу вчителя mlavrusenko@ukr.net або за посиланням: https://forms.gle/Rgq86zAvhgKj4d268
ІІ.
Контрольна робота. Творчість О. Кобилянської, Лесі Українки
Написати
твір на одну із тем:
·
Проблема свободи жінки у прозі О. Кобилянської (на
прикладі аналізу повісті «Людина», новели «Меланхолійний вальс»)
·
Проблема реалізації творчої особистості у новелі О. Кобилянської «Меланхолійний
вальс».
·
Образ сильної особистості в поезії Лесі Українки
(на прикладі аналізу творів «Мріє, не зрадь!», «Contra spem spero»)
·
Конфлікт високої мрії, духовності з приземленістю
у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
·
Проблема вірності кохання й зради у драмі-феєрії
Лесі Українки «Лісова пісня».
Твір надіслати у друкованому (дуже бажано!!!) варіанті на
адресу mlavrusenko@ukr.net до 04.04.2020 р.
Це і є
домашнім завданням!!!
Бажаю успіху!!!
|
0 коммент.:
Отправить комментарий