10 укрфіл.
Українська література, 22.04.2020р.
Увага!
Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!
Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную
конференцию: Zoom.
Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 22 апр 2020 08:05 AM Хельсинки
Подключиться к конференции Zoom
https://zoom.us/j/99356628340?pwd=N0V5ajZUMS9aMS9lK0pHdlEzOUxKQT09
Идентификатор конференции: 993 5662 8340
Пароль: 022361
Збірка
«Сонячні кларнети» ‒ подія європейського масштабу. Художнє осягнення ліричним
героєм гармонії світу і дисонансів революційної дійсності в збірці «Сонячні
кларнети»
Єдність
природи, почуттів людини й музики у поезії «Ви знаєте, як липа шелестить...»
Коментар:
1) Перша книжка поезій Павла Тичини з незвичайною назвою „Сонячні
кларнети” (тоді писалося „Соняшні”), вийшла друком у 1918 р. На обкладинці соняшники..
Кларнет — духовий
інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає ясний.
Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий.
Сонячні кларнети —
музика сонця, а сонце — джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту,
щастя. Винесений у заголовок книжки цей незвичайний образ-символ якнайкраще
відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це
поетичне вираження авторського розуміння гармонії всесвіту.
„Сонячні
кларнети” — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку
заговорила вся літературна Європа. Василь Стус у книжці „Феномен доби” пише, що
„компліменти були великі”.
У віршах збірки
„Сонячні кларнети” поєдналися дві музи — Музика і Поезія з братом Живописом.
Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами.
До збірки Павло Тичина включив 44 найкращі свої твори, поєднані між собою
змістом і стилем. „Сонячні кларнети” відзначаються організованістю і симетрією:
вони мають своєрідну увертюру — вірш „Не Зевс, не Пан...” і поділяються на три тематичні групи.
До першої належить лірика з пейзажними і
любовними мотивами.
Це музичні, граційні, живописні вірші (відомі вже нам) „Гаї шумлять”, „А я у
гай ходила”, „Хор лісових дзвіночків” та такі, які прочитали вперше:
„Подивилась ясно”, „О люба Інно...”, „Арфами, арфами...”, „Ви знаєте, як липа
шелестить” та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням
законів природи. Цю групу віршів справді можна назвати „світлою нотою збірки”.
Друга група — це вірші про народне горе,
принесене Першою світовою війною: „Хтось гладив ниви...”, „Іще пташки...” У них відчувається
справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої і почуття.
Третя група тематично поєднується з
другою: Україна і революція („Одчиняйте двері...”, „По блакитному степу”, „Скорбна мати” та
інші). Поет з позицій власного розуміння добра і зла, справедливості і народної
моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо
назвати „скорботними нотами” збірки.
3) Збірка „Сонячні кларнети” в оцінці
літературної критики.
Літературознавець Олександр Білецький:
„Ніби щойно прокинувшись, він (П. Тичина) відкрив очі на
світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові,
музиці. Цей ритм всесвіту і є „сонячними кларнетами”.
Поет Микола Бажан: „Ніколи
не забуду тієї безсонної ночі дев'ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені
книжку з рясними соняшниками на обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі при багатті
(бо виїхали всім технікумом на заготівлю дров) і читали, і п'яніли і кричали з
радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою не чуваною нами
досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок тієї
книги.
Мені здається, що я стрибком рвонувся до глибшого розуміння
владності й таїнства української поезії...”
Критик Леонід Новиченко: „Сонячні
кларнети” явили поета вже сформованого і високо оригінального в художньому
розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок, внаслідок якого
постало явище з певних поглядів рідкісне у всій слов'янській поезії тих часів.
Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять у його
віршах, ці пульсуючі ритми, що вібрують якоюсь космічною напругою і дають
підстави назвати автора так, як був колись названий Ван Гог, — „художником
світових ритмів”? Звідки прийшла до нього, нарешті, дивовижна, незрівнянна
музика, якою все перейняте в його поетичному світі, музика, що поступає не лише
як провідний принцип віршованої форми, але й однією з основ образної системи і
всього світовідчуття поетового ? Марно шукати відповіді на подібні питання, тут
— таємниця таланту”.
Письменник Василь Барка: „Тичина-„клярнетист”,
можливо, був найвизначніший лірик світу в свої „клясичні” роки (1914-1924)”.
Критик Юрій Лавриненко: „Автор
„Соняшних кларнетів” став чи не першим у світі поетом-символістом, який поклав
ритм в основу... твору: відчував ритм як „порядкуючу силу”,... як засіб...
антихаосу в творчості — житті — Космосі”.
«Сонячні кларнети» здивували і
зачарували читача, бо молодому поетові, як нікому до нього та й по ньому,
вдалося зробити невидимими стіни між залами, де представлені живопис, музика,
поезія. І саме для того, щоб глибше зрозуміти поезії даної збірки пропонуємо
розглядати іх з погляду сприйняття – зорового
(живопис), слухового (музика) та емоційного впливу (література). Як відомо,
системний аналіз лише тоді можна вважати успішним, якщо він пояснює витоки
явища, його джерела, або, іншими словами, чинники, що сформували це явище.
Зрозуміло, що джерела синтетизму поета треба було шукати як в особливостях його
таланту, так і в тих чинниках, які впливали на його формування - «дух доби» кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.,
коли по всій Європі лунав тріск від ламання старих виражальних форм і у всіх
видах мистецтв відбувався глобальний процес оновлення виражально-зображальних
ресурсів, процес, коли всі вони ставали відкритішими один для одного. Завдяки своїй універсальній обдарованості та
сприятливому збігу обставин (чудова музична освіченість, тісне спілкування
з модерним живописцем Михайлом Жуком, інтелектуальне середовище на «суботах»
Михайла Коцюбинського) молодий Тичина органічно ввібрав ці тенденції, створивши
глибоко новаторський мистецький синтез слова, музики та живопису.
Кларнетизм – термін, запропонований Ю.
Лавріненком та В.Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики
раннього Павла Тичини Особливостями
кларнетизму є:
–
незалежна від політики й ідеології
«чиста поезія», що уславлює ідеал гуманізму та добра: «Приставайте до партії,
де на людину дивляться як на скарб світовий і де всі як один проти кари на
смерть»;
–
музично-поліфонічні образи-символи:
Мадонно моя… / Вже славлять, співають нове ім’я. / (Ave, Maria, Калино моя!)
Іде і сміється:життя! квіток! / Сонце на скрипку, хмарки у танок. (образ жінки);
–
навіювання образу предмета замість його
називання (сугестія): …Університет, музеї і бібліотеки не / дадуть того, що
можуть дати / карі, / сірі, / блакитні. (очі як дзеркало душі);
–
«синестезія» або синхронність різних
почуттів та відчуттів (кольору, звуку, запаху, дотику): Пробіг зайчик /
Дивиться – світанок! / Сидить, грається, / Ромашкам очі розтулює. / А на сході
небо пахне, / Півні чорний плащ ночі / Вогняними нитками сточують / – сонце – /
… (рух, світло, запах, колір);
–
драматичні несподівані словосполучення:
чорний акорд, очі христовоскресні, ніжнотонні кораблі;
–
наслідування заповіту Верлена:
«Насамперед — музики!»:Я бриню, як струни / Степу, хмар та вітру.
–
ритм в основі музичності поезії;
–
слово-барвозвук: золотий
гомін, чорнокрилля;
–
вживання змістових розділових знаків:
Зоряного ранку припади вухом до землі – / … ідуть. («Золотий гомін»)
«Ви знаєте, як липа шелестить…» Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є
першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік – це лише період
становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші
зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант
поета. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки
„Сонячні кларнети”. Синтез мистецтв, що постав у всій своїй виражально-зображувальній
потужності в “Сонячних кларнетах”, у цій пейзажній мініатюрі був лише ледь відчутним.
Цей вірш
– пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються з душевними настроями, а події
людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи.
Ви
знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
(пейзажний
етюд)
Кохана спить, кохана спить,
Піди
збуди, цілуй їй очі –
(переживання ліричного героя).
Мотивом
вірша є вираження емоцій,
які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів
кохання.
Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут
змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а
отже, уславлення гармонії.
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: інтимно-пейзажна
лірика.
Композиційно вірш поділяється на дві частини.
Обидві починаються риторичними
питаннями. У першій строфі простір
обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї,
вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним
– “місяць, зорі”, а потім швидше звуковий образ – ”солов’ї”. Навіть у такого
красномовного лірика, як наш герой не вистачило слів виразити, як же вони
співають: „А солов’ї...” Красномовні три крапки, чи не так?
|
Музика
|
Живопис
|
Література
|
|
Насичена музикою і ця поезія, але ніжною, тихою і
трохи рішучою вкінці:
-використання
різноскладових рядків (1р. – 10 складів; 2р. – 9 складів, 3р. – 8 складів,
4р. – 9 складів, 5р. – 4 склади, 6р. – знову 10 складів.);
-
різне римування (на початку строфи перехресне: ночі – очі, шелестить – спить;
в кінці – паралельне: спить - шелестить);
-
віртуозну ритмомелодику створюють і уривчасті фрази (кохана спить…, а
солов’ї…);
-
чотиристопний ямб з закінченою та незакінченою стопою чергується з
п’ятистопним у першій та 6 строфі, що створює своєрідну ритмомелодику;
-
жіноча рима чергується з чоловічою (що надає ніжності, мелодійності);
- асонанс літер е,
і з вкрапленнями о (створюють ніжність, спокій, лунність,
відчуття кохання);
-
алітерація л, н, с, п, ц, х, ч, ш, т (що дає
можливість почути шелест листя з тихими нічними звуками);
-
буквосполучення ить, аї фактично
виступають непрямим звуконаслідуванням співу солов’я, який випробовує свої
перші колінця;
- графічно та ритмомелодійно дві строфи
дзеркально відображають одна одну;
-
використання повторів (для створення мелодійності, ритмічності) – кохана
спить, липа шелестить, гаї, солов’ї.
-
дзеркальне відображення рим шелестить – спить, спить – шелестить створює
музичність, ритм;
-
паралелізм нагадує народну пісню.
|
Перед очима з’являється новий пейзаж: місячна
українська ніч, парубок, що виглядає кохану, гай майже підступив до хати,
красуня липа - змальований вже Тичиною-художником
кількома м’якими мазками пензля). І це
передано художніми засобами:
- інтертекстові
асоціації сприяють появі картини (
місяць – і виникає місячна ніч, кохана спить – і перед читачем
з’являється образ сплячої красуні, яку
можна розбудити поцілунком в очі);
- прийом алюзії місячна весняна ніч нагадує
гоголівську божественну, чарівну ніч;
-
епітетами ( місячні, весняні ночі, старі
гаї);
-
метафорами (сплять старі гаї, вони все бачать крізь тумани, чують дідугани);
- кольористика у творі представлена не
фактично, але яскраво виникає в уяві, викликана асоціаціями ( гаї -
темно-зелені, небо –світло-синє з блисками позолоти, місяць і зорі –
золоті, все навколо залите ніжним золотом, хата – біла, солом’яна стріх – золота від місячного сяйва).
|
Але
не менш яскраво представлена у творі і література:
-
синхронність різних відчуттів (зорових
–гаї, небо, місяць, зорі; слухових – соловї,
шелест, шепіт,, асонанси, алітерація. звуконаслідування; нюхових – весняна
ніч (на асоціативному рівні);
-
використання емоційно забарвлених слів
(синекдоха дідугани);
-
використання риторичних питань, риторичних стверджень для емоційності, піднесеності,
привернення уваги ( Ви знаєте, як липа шелестить, ви знаєте, як сплять старі
гаї? – Та ви вже знаєте, як сплять старі гаї!);
-
оксиморон сплять старі гаї і все бачать крізь тумани сповнений таємничості й
ніжної любові оточуючих до закоханих;
-
персоніфікований образ дерев - старих дідуганів;
-
використання анафори та епіфори для посилення емоційності й виразності
(анафора – ви знаєте; епіфора – липа шелестить);
-
багатство символіки твору ( небо
– безмежжя; місяць – символ вічності,
світла; зорі – символ кохання, радості; липа – символ жіночності, кохання;
золотий колір – багатство, радість, життя);
- поєднання ознак різних стилів: експресіонізму (
посилена увага до природи, все в ній є нерозривною цілістю), імпресіонізму (
увага до кольорів, звуків), символізму ( використання символів),
неоромантизму ( ліричний герой
сповнений передчуття змін, щастя, повністю злитий з природою;
звернення до фольклору(паралелізм) );
-
виразною інтонацією
спонукальності пройняті
слова «Піди збуди, цілуй їй очі». Це
заклик до вчинку, за яким – пристрасний шал закоханості;
|
Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно,
спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть
бездіяльна, бо просто спить… Але і у своєму сні вона – це все для ліричного
героя.
Ліричний герой сповнений почуттів, він
звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають
відчувати те, що і він, закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї
рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а
закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку
вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов
однодумців, він не самотній у своїх почуттях!
Кохання не потребує слів, це
надзвичайно тонке почуття, яке досить часто брудниться словами, пафосність тут
недоречна, вона дратує. Якщо вже й писати про кохання, то саме так, без
од и дифірамбів на адресу об’єкта почуттів, просто и відверто. Почуттям цього юнака можна вірити, він
досить щирий в них. Коли кохаєш, то все навколо змінюється, оживає, і,
насамперед, змінюєшся сам!
Домашня робота
1.
У зошиті
написати аналіз поезії П.Тичини «Ви
знаєте, як липа шелестить».
3.
Вивчити
напам’ять вірш П.Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить» (скласти вірш
можна в режимі відео конференції або надіслати відеозапис на пошту: mlavrusenko@ukr.net ( до 28.04)
0 коммент.:
Отправить комментарий