Дистанційне навчання. 11 клас української філології. 22.04.20

11 укрфіл.

Українська література, 22.04.2020р.

Увага!

Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!

1.       Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 22 апр 2020 09:45 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/95390757202?pwd=MzI5dzkyTEN0MCswV2I3ODNGelI4dz09

Идентификатор конференции: 953 9075 7202

Пароль: 032233

2. Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 22 апр 2020 10:15 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/91761745936?pwd=RFc2N093UURqT2hkbEYzL1EyeXlkQT09

Идентификатор конференции: 917 6174 5936

Пароль: 015199

Постпостмодернізм і література сьогодення. Естетика постпостмодернізму. Риси стилю.

Поезія. Ігор Римарук. «Обнови» ‒ типова постмодерна стилістика й поетика вірша, його ідея.

Коментар:

Постпостмодернізм і література сьогодення. Естетика постпостмодернізму. Риси стилю.

1). Естетика п о с т п о с т м о д е р н і з м у (м е т а м о д ер н і з м у ). Як і всі інші мистецькі явища, постмодернізм не може претендувати на безперервний і вічний розвій. Так, література постмодернізму плавно переростає в літературу постпостмодернізму (метамодернізму). Це тимчасова назва, оскільки літературне явище перебуває у процесі формування. Для постпостмодернізму характерні самокритичне й самоіронічне письмо, що поєднує цитатність, конструювання і деконструювання. Інтерес до минулого сусідить із відкритістю майбутньому, відчутними є прояви нового гуманізму: естетичні цінності залишаються непорушними, зате сама естетика виявляється миготливою, змінною, рухомою.

2) Ознайомитись із матеріалом у підручнику – С.298.

Поезія. Ігор Римарук. «Обнови» ‒ типова постмодерна стилістика й поетика вірша, його ідея.

1) Опрацювати біографію Ігоря Римарука ( за інтернет ресурсами (https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=8733) або за запропонованою нижче інформацією).

Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М'якотах  Ізяславського району Хмельницької області на історичній Волині в родині сільських інтелігентів.

Навчався в Западинецькій середній школі Красилівського району Хмельницької області, яку закінчив у 1974 році із золотою медаллю.

Його батько – Римарук Микола Якович працював на керівних посадах, а мама – Римарук Галина Василівна була директором середньої загальноосвітньої школи в селі Западинці, де також викладала українську мову та літературу.

Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, юнацьке захоплення літературою вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху. 

Закінчив Київський Національний університет. Працював журналістом у газеті "Вісті з України", згодом старшим редактором поезії видавництва "Молодь", головним редактором журналу "Сучасність", завідувачем редакції сучасної української літератури видавництва "Дніпро", віце-президентом Асоціації українських письменників.

Ігор Римарук - автор книг "Висока вода" (1984), "Упродовж снігопаду" (1988), "Нічні голоси" (1991), "Goldener Regen" ("Золотий дощ", 1996, видавництво "Brodina", німецькою та українською мовами), "Діва Обида" (2000, 2002), "Бермудський трикутник" (2007), "Сльоза Богородиці" (2007). Упорядник антології нової української поезії "Вісімдесятники" (1990, Едмонтон). Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько, румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

Лауреат Шевченківської премії в галузі поезії 2002 року.

Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка. Через кілька днів він помер. Похований 6 жовтня на Личаківському цвинтарі.

Ігор Римарук був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку - це був його життєвий борг... Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною. Неможливо знайти поета, якого боліло б так, як боліло за життя Ігореві...

2) Переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=U_v4wpn6SfA.

3) Записати біографію І. Римарука в зручній для вас формі ( конспект, план, таблиця, інформаційна довідка тощо).

4) Прочитати поезію:

Обнови

Римарук Ігор

молодiй душе
радiй обновам —
лавровий вiнок стає терновим
стражники у мученики пруть
хрест не орден
хрест не одберуть
на крилатий герб у консулятi
задивились коники крилатi
а буланий змiй
а вороний —
де ви нинi
в упряжi якiй
мчить полями бричка макабрична
деренчить горлянка вiзника
i твоя
душе
зоря одвiчна
в небесах оновлених зника

Коментар:

У вірші І. Римарука «Обнови» подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени. Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» – мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину – деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес.

Вірш написано в цілком постмодерній манері, що характерно для автора. У поезії майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Читач сам розставляє акценти і творить власне розуміння твору, звертаючи увагу на власноруч збудовані синтаксичні конструкції. Проте, як і в багатьох текстах І. Римарука, в ньому яскраво виражена біблійна символіка, яка тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття. «Лавровий вінок стає терновим», – це не лише натяк на муки Ісуса Христа, а й розуміння того, що в цьому житті все є швидкоплинним, у тому числі й моральні цінності, бо вже «стражники у мученики пруть». Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.

Домашня робота

1.     Виконати тест за посиланням: https://forms.gle/5cwkzbAYYNzEiUpm7

2.     Записати біографію І. Римарука в зручній для вас формі ( конспект, план, таблиця, інформаційна довідка тощо) і надіслати на пошту: mlavrusenko@ukr.net

3.     Письмовий аналіз поезії І. Римарука «Обнови» за схемою (тема/мотив; ідея; вид лірики; жанр лірики; тропи; напрям (довести, що поезія постмодерна). Аналіз надіслати на пошту: mlavrusenko@ukr.net