11 укрфіл.
Українська
література, 06.04.2020р.
Увага!
Посилання на відео конференцію:
1
Марія Лаврусенко приглашает вас на
запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 6 апр 2020 08:05 AM Киев
Подключиться к конференции Zoom
https://zoom.us/j/160888350?pwd=OVNxU0N6M0lnVDI5S1o5UzAxMmplUT09
Идентификатор конференции: 160 888 350
Пароль: 029010
2
Марія Лаврусенко приглашает вас на
запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 6 апр 2020 08:45 AM Хельсинки
Подключиться к конференции Zoom
https://zoom.us/j/699518417?pwd=Nm9NS1Q1K3FiSUFwREZiNmRnQUJoUT09
Идентификатор конференции: 699 518 417
Пароль:
026721
Валерій
Шевчук. «Дім на горі» ‒ роман-балада про любов.
Ідея
формування особистості у творі.
Коментар:
1. Переглянути презентацію: https://docs.google.com/presentation/d/1Letpw1PTlpI4gIlzVc-PkgNhtxN_Mkb-LUXSfDda0t0/edit?usp=sharing
2. Прочитати коментар:
Найяскравішим прикладом необарокового стилю є роман-балада Валерія Шевчука «Дім на горі».
Створювався він у 1966-1980 рр., а вийшов у світ 1983 р.
Цікавою є історія написання. Ось як розповідає про це сам В. Шевчук: «Книжку "Дім на горі" я писав
мовби з кінця, тобто з другої її
фольклорно-фантастичної частини "Голос
трави". Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік - хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не
друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш - не
поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання,
побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі
лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину - роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці -"Дім
на горі". Тим самим у творі розлилась часова
перспектива, увиразнились елементи притчі, що промовляє до
нас не якимись силогізмами моральних повчань, а художніми образами, котрі не потребують логічних коментарів». Отже, твір складається з двох частин: повісті-преамбули «Дім
на горі» і другої частини, яка має назву «Голос трави. Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку правнуком у перших» і об'єднує 13 оповідань.
Прикметне, що у романі «Дім на горі» автор відверто не заперечував офіційних догм, та читач прочитував його
як опозиційний між рядками. Задля відмежування від офіційних ідеологічних
штампів, за спостереженням М. Павлишина,
письменник, описуючи в романі життя чотирьох генерацій
у домі на горі упродовж 1911-1963 рр., відмежувався
від «публічної» історії. Друга світова війна ледве згадується, а революційні
події 1917-1921 рр. взагалі не фігурують.
Певно, працюючи над обома частинами роману, Валерій Шевчук
не задумувався над тим, що підсвідоме втілював у ньому
специфічне барокове світосприйняття, яке відбилося вже на самій композиції
твору. Уявімо зразки барокової архітектури в Києві:
Андріївська церква, Маріїнський палац,
брама Заборовського у Софійському соборі, церкви Києво-Печерської
лаври, Видубицький монастир... Краса, чарівність,
розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає
до високих роздумів над чимось важливішим, аніж
повсякденні проблеми і звичайна життєва метушня.
«Дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спорудами. Друга частина - «Голос трави» - ніби основа цієї споруди, своєрідне підніжжя. Тринадцять оповідань в алегоричній, замаскованій формі розповідають про реальне
життя. Фольклорно-міфологічна їх основа виконує роль не екзотичного тла: міфи,
легенди, перекази були невід'ємною частиною світовідчуття наших предків,
привносили в нього своєрідну духовну корекцію. Тому так тісно
переплетено тут реальні картини з фантастичними, умовними,
ірреальними.
Життя героїв перебігає мовби в якомусь химерному
(бароковому) світі, який, однак, суттю своєю нічим не відрізняється від світу реального. В ньому так само відбувається протиборство між добром і злом, світлом і тінню, людина постійно шукає сенсу свого буття, самої себе, прагне розібратися в довколишньому світі, в якому панують страх, непевність, неспокій. Кожне оповідання - своєрідна
притча, морально-етичний постулат, до якого
варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про
перемогу тут не йдеться. Автор анатомізує, тобто художньо
досліджує сутність добра і зла («Відьма», «Чорна
кума»). В оповіданні «Панна сотниківна» він тривожиться душевною
роздвоєністю людини. Згадаймо, ця проблема хвилювала і
давнє українське бароко. Він навіть показує, як ця
роздвоєність може погубити («Перелесник»). Особливу увагу
звертає на відповідальність кожного за свої вчинки на цій
землі («Свічення»). І, певна річ, усі герої В.
Шевчука свідомо чи підсвідоме прагнуть внутрішньої чистоти,
гармонії («Швець»).
Той дім на горі побіля річки Тетерів, довкола якого
розгортаються події повісті-преамбули, уособлює своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне жива
душа. Дарма що той дім не розгаданий до
кінця, загадковий і недоступний декому. Зате традиція дому є
стійкою: там володарюють жінки - зачинательки та
продовжувачки роду, хоронительки моралі. Чоловіки тут
з'являються вряди-годи; їм належить доля блудних синів. Лише від тих, хто нап'ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі, - «джиґунів». Спочатку вони з'являються в подобі сірого птаха, який
перетворюється в чоловіка, а потім так само таємниче зникає. Зате залишаються по них нащадки - Хлопці, покликані бути творцями - поетами,
художниками. Так народився козопас Іван, який
згодом залишить нащадкам свої тринадцять
напівфантастичних оповідей, так народився і син Галі Хлопець, який ті оповідання «приладить до літературного вжитку». Сама по собі напрошується думка про те, що першопоштовхом творчості є неземна, диявольська (не Божа!) сила.
Взагалі сюжет повісті «учуднений» багатьма засобами. Важливе значення має в ньому й символіка, зокрема кольорів (синій, сірий, жовтий, зелений), образів (як реалістичних, так і умовно-фантастичних).
Цікаво, що ця символіка тісно пов'язана із суто бароковими мотивами, які пронизують твір. Наприклад, мотив небесної дороги. Автор пояснює його як «символ життєвого шляху», йдучи по якому, «кожна людина відчуває потребу ступити не лише на житейську дорогу, а й на ту, що провадить до вічності»'. Піднімаючись крутою стежкою до будинку, що височів на горі, недавній фронтовик Володимир навіть не підозрював, що від того життя його круто зміниться, там він знайде спокій і душевну гармонію - він підсвідоме змушував себе підніматися вгору.
Мотив самотності водночас є прокляттям та благом. Відчуття самотності переживають усі герої твору, в різний час і за різних обставин вона відіграє свою роль.
Мотив блудного сина, заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення -
знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, а дорога, яка веде з цього дому, - прокляття.
Невід’ємними рисами індивідуального стилю письменника є філософічність,
книжність, притчовість, зокрема біблійна
3.
Обговорення
новел «Панна сотниківна», «Джума» ( в режимі відео конференції)
Домашня робота – виконання комбінованого завдання з
української та зарубіжної літератури (завдання було озвучене на уроці
зарубіжної літератури 1.04)
Успіхів!
0 коммент.:
Отправить комментарий