10 укрфіл.
Українська література, 27.04.2020р.
Увага!
Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!
Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 27 апр 2020 09:45 AM Киев
Подключиться к конференции Zoom
https://us02web.zoom.us/j/87530019991?pwd=UjI5SDhDK0dvMG0zWWR3Z3N2RENjdz09
Идентификатор конференции: 875 3001 9991
Пароль: 025032
Єдність
природи, почуттів людини й музики у поезіях «Арфами, арфами…», «Пастелі».
Урок
мовленнєвого розвитку. Написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім
образом.
1.
Переглянути
презентацію (вона вміщує інформацію, подану нижче, у режимі відео уроку буде
пояснення): https://docs.google.com/presentation/d/19CPfe8EFzxrhY88V_QvKMf7c1RtfEXV3BfG4b4xngSo/edit?usp=sharing
3.
Прочитайте
коментар:
Цей вiрш полонить
музичнiстю, майстерним перекладом лiричного змiсту на мову музики. Тичинова
арфа сповнює мене нiжнiстю, мелодiйнiстю, рядки нiби зачаровують. Вона звучить
протягом усього твору, омузичує всi слова. Навiть слова "смiх",
"плач", "думи", "засмучена" сприймають ся як уявнi
мелодiï, що визначають змiст поетичного твору.
У ньому чути мажорне
звучання, рiзноманiтне за кольоровими вiдтiнками:
"арфам золотими", "квiтами - перлами",
"нiжнотонни ми думами", "плач... перламутровий",
"поточки, як дзвiночки" та iнше.
У чому сила гармонiï
вiрша "Арфами, арфами"? Вона полягає у поєднаннi слова i
звукових образiв, у чiткому ритмi, у композицiйному ладi. Цьому пiдпорядковане
й симетричне розмiщення рядкiв, початок кожного куплета з паузою, позначено
тире, а саме: "Арфами, арфами -", "Думами, думами -",
"Стану я, гляну я -", "Любая, милая -". Такi
словосполучення нагадують головну тему, фiксують душевнi порухи лiричного
героя.
Своєрiднiсть стилю
П. Тичини виявляється не тiльки в замилуваннi природою весни, а й у
глибоких роздумах, якi вводять нас у чарiвну весняну музику:
Думами, думами –
Наче море кораблями, переповнилась блакить
Нiжнотонними
I лине мелодiя
Тичининого слова, гойдаючись на хвилях спiву душi автора. А вiн, рядок за
рядком, оспiвує, розкриває перед нами красу i велич матiнки – природи.
Навiть починаєш
дивуватися: як же я ранiше цього не бачив, не помiчав, не чув цiєï мелодiï
природи, не поринав душею у цю дивовижну красу? Заграли
арфи i у моєму серцi. У вiршi "Арфами, арфами …" пiзнаєш Тичину - музиканта, вiдкриваєш у ньому майстра музичного мистецтва.
арфи i у моєму серцi. У вiршi "Арфами, арфами …" пiзнаєш Тичину - музиканта, вiдкриваєш у ньому майстра музичного мистецтва.
Вiн побудував
свiй вiрш за таким принципом, який допомагає як найвиразнiше
досягти милозвучностi. Цьому сприяє введення певноï кiлькостi складiв в
окремих словосполученнях: "Арфами, арфами" (6 складiв),
"Золотими, голосними обiзвалисягаï" (15 складiв);
"Самодзвонними" (5 складiв). I от вже лине мелодiя:
Арфами, арфами –
Зототими, голосними обiзвалися гаï
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квiтами – перлами
Закосичена.
Музика твору
"Арфами, арфами …" сонячна, життєрадiсна, сповнена тих
глибоких настроïв, якими вiдзначається вся поезiя Павла Григоровича Тичини.
4. Аналіз поезії за схемою
ідейно-художнього аналізу поетичного твору.
„АРФАМИ,
АРФАМИ...”
Арфами, арфами –
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами –
Наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я –
Скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон,
Як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая –
Чи засмучена ти ходиш,
Чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
1914
4.
Схема
ідейно-художнього аналізу поетичного твору:
·
Тема поезії та провідні мотиви. Ідея. Жанр.
·
Образи,
символи (якщо є) твору.
·
Настрій
(мінор, мажор).
·
Художні
засоби.
·
Віршований
розмір, рима (чоловіча (наголос на останньому складі рядка), жіноча(наголос на
передостанньому складі рядка), дактилічна(наголос на третьому складі з кінця рядка).
·
Ваші
роздуми та почуття, навіяні поезією.
УВАГА!!! Аналіз записати в зошит!!!
6.
Прочитати :
ПАСТЕЛІ”
I
Пробіг зайчик.
Дивиться –
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками сточують.
– Сонце –
Пробіг зайчик.
II
Випив доброго вина
Залізний день.
Розцвітайте, луги! –
: я йду – день –
Пасітесь, отари! –
: до своєї любої – день –
Колисково, колоски!
: удень.
Випив доброго вина
Залізний день.
III
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
Навшпиньках підійшов вечір.
Засвітив зорі,
Прослав на травах тумани
І, на вуста поклавши палець, –
Ліг.
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
IV
Укрийте мене, укрийте:
Я – ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.
Покладіть отут м'яти,
Та хай тополя шелестить.
Укрийте мене, укрийте:
Я – ніч, стара,
Нездужаю.
Коментар:
Словникова
робота
Пастель – тут: картина, виконана м'якими
кольоровими олівцями без оправи.
Флейта – духовий музичний інструмент у
вигляді дерев'яної трубки. Один з найдавніших музичних інструментів. У
доісторичні часи флейта вважалась символом життя, тому що грали на ній за
допомогою дихання, тобто вдуваючи повітря.
Мініатюра
„Пастелі” – тетраптих. це чотири самостійні поетичні твори, пов'язані спільним
ідейно-тематичним змістом та мотивом. Поет зіставляє людське життя з добою.
Чотири вірші – це чотири частини доби – ранок, день, вечір, ніч, і разом з тим –
віхи людського життя, яке також має свій ранок, день, вечір і ніч.
„Пастелі” за
особливістю строфічної будови – верлібр. його мелодійність забезпечується
асонансом – концентрованим повторенням голосних звуків.
Довідка
Верлібр (вільний
вірш) – вірш без рими й упорядкованого розміру, з довільним чергуванням рядків
різної довжини.
1.
У
першому вірші змальовано символічну картину ранку в природі, коли все чекає
появи сонця: зайчик, ромашки, небо. Від першої пастелі віє чарами людського
ранку – дитинства, яке оживає в казці про зайчика (можливо, тому, що ми називаємо
сонячні промені зайчиками?). Інтонація вірша м'яка, милозвучна, вона просякнута
довірливою безтурботністю і поезією духовної чистоти.
У пастелі переважають зорові образи:
зайчик, що „ромашкам очі розтулює”, поява перших сонячних променів, що передається
метафоричним образом вогняних ниток. Твір органічно пов'язаний із усною
народною творчістю, де півень – символ сонця, світла, вогню, передвісник зорі,
сходу Сонця, а, отже, пробудження життя.
Сонце – символ Всевидящого божества; Вищої
космічної сили; центру буття та інтуїтивного знання; осяяння; слави; величі;
правосуддя; Матері Світу; Центру; Бога-отця; Христа. Сонячне світло символізує
щастя.
У цій мініатюрі –
багата палітра кольорів. Зайчик викликає асоціації з сірим, пелюстки ромашок
білі, а їхні „очі” – жовті, „плащ ночі” – чорний, промені сонця – вогняні
нитки. Як і в казці, у творі відображено боротьбу світлого і темного, добра і
зла.
Природа у Тичини
персоніфікована, улюблений засіб поета проявляється в словесному малюнку:
„Пробіг зайчик. Дивиться – світанок! Сидить, грається, ромашкам очі розтулює”.
Тичина
використовує такий композиційний прийом, як строфічне кільце, тобто повторення
однакових слів на початку і в кінці поезії – сонце – пробіг зайчик.
2.
Упевненою
дзвінкою ходою крокує по землі літній день, який Тичина називає залізним:
„Випив доброго вина залізний день”. Він посилає свої щедроти людям, природі:
„Розцвітайте, луги!.. Я йду – день – пасітесь отари!”.
Другий вірш циклу
„Пастелі” вражає закодованим вертикально-рухливим контрапунктом. У ньому
просліджується переплетіння кількох змістових ліній: перша – це обрамлення
„Випив доброго вина / Залізний день”. Друга – звернення ліричного героя до
природи: „Розцвітайте, луги! –/...Пасітесь, отари! – / Колисково, колоски! –”.
У третій передається внутрішній стан ліричного героя: „: я йду /: до своєї
любої /: удень”. Четверта ніби освітлює змальовану картину „– день – / – день –”
Інтонація вірша –
мажорна, оптимістична, ми відчуваємо на собі енергію дня, його бадьорі ритми,
бачимо його стрімкий біг. У творі втілено переконання поета, що світ
народжується з духу музики. Поетична метафора „Випив доброго вина залізний день
” надає художньому мовленню яскравості, образності і характеризує індивідуальний
стиль письменника, який виявив творчу своєрідність у доборі художнього засобу.
3.
Третя
поезія – яскравий зразок пейзажної
лірики – твору, у якому передані почуття, настрої, переживання, емоції,
викликані спогляданням картин природи.
У третьому вірші
циклу „Пастелі” Павло Тичина розповідає про настання тихого літнього вечора. як
і у перших двох мініатюрах, поет передає своє світобачення, використовуючи
оригінальні метафори і асоціації, які вони викликають. Щоб передати прекрасну
гармонію звуків і барв літнього вечора і досягти більшої точності і образності,
автор використовує ряд метафор: „навшпиньках підійшов вечір”, „прослав на
травах тумани”, „на вуста поклавши палець, – ліг”. У вірші можна виділити
чотири мікро- теми: захід сонця, прихід вечора, його дії до моменту, коли вечір
„ліг”.
У поезії провідний
мотив – мотив світла, який поєднано з мотивом музики: „Коливалося флейтами /
Там, де сонце зайшло”. ці слова звучать загадково, казково. Здається, автор не
тільки бачить захід сонця, а й чує його. Як звуки флейти, так і кольори неба
після заходу сонця зворушують серце, будять у ньому неймовірно прекрасні
почуття, які неможливо передати простими словами.
4.
Четвертий
вірш циклу – це поетичний опис ночі. Від інших трьох поезій він відрізняється
відсутністю ускладнених словесних метафор. Головна образність – у використаній
персоніфікації.
Змінилася пора
доби (і етап людського життя) – і змінюється інтонація, настрій та ритм поезії,
яка характеризується колоритом звичайної розмови. Автор використовує
усно-розмовні конструкції, слова (отут, та хай), які надають творові
інтимізуючого підтексту. У це синтаксично просте, побутове мовлення природно,
непомітно входить образ високого поетичного стилю: „Одвіку в снах / Мій чорний
шлях”.
Ніч асоціюється з
мороком, на зміну життю приходить темрява, яка несе з собою смертельне
оціпеніння і холод. Тривожності звучанню вірша надає використання алітерації
„р” – „укрийте мене, укрийте, я – ніч стара”. ця частина циклу – цілковитий
психологічний контраст до попередніх частин. Завмираюче звучання ледь чутного
голосу, тихий кінець, немов кінець самого життя. У вірші відчувається внутрішня
тривога, бо тривожна і людина, яку переслідують нещастя, війни, неспокій світу
навколишнього. Тут передано типову для модерністів ХХ століття філософію.
У поезії поєднано
символізм і імпресіонізм. Поет створює образ, який ще не склався в повну
картину, це справжня „поезія натяків”. Тичина залишає право читачеві, який
володіє чутливою душею та творчою уявою, самому створити тільки окреслений
автором образ-думку. Основний колір поезії – чорний, символ темряви, зла і
смерті, процесів гниття і затемнення. Також у творі наявні й інші символічні
образи.
М'ята символізує
очищення і відвернення злих духів, уособлює смуток і горе.
Тополя – символ
жіночого й дівочого суму, уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та
оточення. Як тополя не любить рости одна, так і людина не може жити самостійно,
їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих.
Рослини асоціюються із зеленим кольором, який є символом природи і молодості.
Домашня
робота:
1.
Прочитати:
підручник - С. 276, С. 278-280.
2.
Написати
етюд за поезією «Арфами, арфами…» або «Пастелі» Павла Тичини і надіслати роботу
за посиланням: https://forms.gle/t3CewM1x4f99GGfH9
Етюд
– невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, у
якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя,
відтворює внутрішній стан людини, досить часто на тлі співзвучного пейзажу.
Художня
асоціація – зв’язок уявлень, коли одне з
них у людській свідомості викликає низку інших, інколи ірраціональних (чистий –
божественний), контрастних (добро – зло), суміжних у часі (весна – цвітіння) чи в просторі (поле – жито), і постає як наслідок естетичного
освоєння дійсності.
Отже,
асоціативний етюд – невеликий за обсягом
твір, основою якого є уявлення, викликане у людській свідомості на основі
власного досвіду, вражень.
Рекомендації
щодо написання асоціативного етюду
1.
Стисла форма.
2.
Опис безпосереднього враження.
3.
Образність мовлення (художні засоби і прийоми; жанри: епічний, ліричний,
драматичний).
0 коммент.:
Отправить комментарий