Дистанційне навчання. 11 українська філологія. 15.04.

11 укрфіл.

Українська література, 15.04.2020р.

Увага!

Посилання на  конференцію:

1.    Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

 

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 15 апр 2020 09:45 AM Хельсинки

 

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/98172215797?pwd=dFdyZjRnZ3h4WWwxc2hMMUNYYStJUT09

 

Идентификатор конференции: 981 7221 5797

Пароль: 019977

2.     Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

 

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 15 апр 2020 10:25 AM Хельсинки

 

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/92705106263?pwd=amNyenA2UG5sTHR0QmdSTFZtS2llQT09

 

Идентификатор конференции: 927 0510 6263

Пароль: 027450

Визначальні риси постмодернізму. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси.

Постпостмодернізм і література сьогодення. Естетика постпостмодернізму. Риси стилю.

1.     Переглянути презентацію: https://drive.google.com/file/d/1EPcQIdbsL4oP-myXKEakdmsZfP4PfheH/view

2.     Коментар. Прочитати, написати короткий конспект (НЕ НАДСИЛАТИ!!!)

Постмодернізм

       Світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізмові. Цей напрям - продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем - світоглядно-філософських, економічних, політичних. 
              Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 p., але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі - у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг та ін.). 
              Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію.. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування. 
       
Визначальні риси постмодернізму:

·                    культ незалежної особистості;

·                    потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

·                    прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

·                    бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

·                    використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

·                    зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний, сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін. ( у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

·                    суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

·                    сюжети творів – це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

·                    запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

·                    як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;

·                    іронічність та пародійність.

Світоглядні риси:

·                    історична іронія;

·                    зневіра у прогресі;

·                    ідея циклічності часу і вічної повторюваності;

·                    зневіра в будь-якій ідеї, яка бачиться знаряддям маніпуляції;

·                    відчуття перенасиченості західної цивілізації.

Риси поетики:

·                    інтертекстуальність (творення свого тексту з чужих);

·                    колаж і монтаж (поєднання різнорідних фрагментів);

·                    гра з часом, з історією;

·                    широке використання алюзії;

·                    іронія, яка пронизує весь твір;

·                    тяжіння до прози ускладненої форми.

              Серед перших виразно постмодерністських творів - романи У. Еко «Ім'я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985). 
              Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших. 

!!! Філософи, які досліджували явище постмодернізму, свідомі небезпек, які очікують на сучасну людину, і застерігають від них:

С.К’єргегор - утрата високої мети в житті, життєвої енергії (вітаїзму)

А. де Теквіль - зведення життя до «маленьких і простих задоволень»

Ф.Ніцше - побутовий комфорт

Ч.Тейлор - обмеження життєвого простору приватними інтересами

Ж. – Ф. Ліотар -  стадія, що виникає всередині модернізму

1.     Переглянути відео за посиланням (про елітарну і масову літературу): https://www.youtube.com/watch?v=GXQE_UUfNuU

У літературознавстві розрізняють літературу елітну (елітарну) та масову.

Теорія літератури.

Елітна література – (франц. elite – краще, добірне, вибране) – художнє письменство, розраховане на витончене естетичне сприйняття, на інтелектуально освіченого читача, що вимагає значної обізнаності з надбаннями світової культури. Вона випереджає середній рівень духовного розвитку суспільства, задає високі зразки для наслідування. У розвитку літератури елітарність протистоїть масовості.

Словникова робота.

Еліта – (від франц. elite – краще, добірне) – група людей, що виділяється серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями тощо.

-                     Проблему елітаризму порушували представники «Молодої музи» та «Української хати», «Розстріляного відродження», «Празької школи» та ін. Вона актуальна і для сучасного літературного процесу.

Теорія літератури.

Масова література (белетристика) – художня література, розрахована на масового читача, його середній рівень розвитку. Протиставляється елітарній літературі. Головна функція масової літератури – розважальна, проте високоякісна белетристика здатна також піднімати важливі проблеми, ставити високі ідеали, покликати до наслідування, натомість «чтиво», що будується за простими схемами, відповідає на запити читача, а не формує їх.

Масова література, Паралітература, Сублітература, так на Заході називають низькопробні повчально-розважальні твори, комікси, стислі й спотворені перекази відомих творів тощо, розраховані на невибагливі естетичні смаки читачів. Ці книжки переважно багато ілюстровані й видаються великими тиражами. Вони наводнюють книжковий ринок і розбещують масового читача, прищеплюючи йому буржуазні погляди, затушковують класові суперечності в капіталістичному суспільстві.

            До масової літератури належать: любовні, еротичні, детективні та кримінальні романи, бойовики, кримінальні драми, фентезі, трилери, мелодрами.

            У ХХ ст. (особливо в другій половині) виявилася тенденція різкого розмежування елітарної модерної та масової літератури. Реакцією на цей процес став постмодернізм, коли в одному творі поєднуються «пласти», розраховані й на масового читача, і на елітарного.

4.     Переглянути презентацію: https://drive.google.com/file/d/1y3rEoXL1aFW6s-CxSwO_CVVCwQZZdIiL/view

5.     Переглянути відео за посиланням (про літературні угрупування): https://www.youtube.com/watch?v=dP4BErytQps; https://www.youtube.com/watch?v=fyhLLU4GrIc

Літературні угрупування 90- років ХХ століття

Асоціація українських письменників

       Утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що виникло через неспроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ) реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної). Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолання колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням XX ст. Вступ до АУП відбувається на підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Президентом АУП було обрано Ю. Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Ю. Андруховича, І. Римарука і Тараса Федюка. 4-5 лютого 2000 року відбувся II конгрес АУП (68 учасників), на якому Президентом АУП було обрано Т. Федюка, віце-президентами 1. Римарука, В. Моренця, С. Жадана і О. Кривенка. 3'їзд констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викликаної відсутністю працівників офісного апарата і професійних менеджерів. 

БУ-БА-БУ

       «Бурлеск-Балаган-Буфонада». Літературне (насамперед) угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В. Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугру-пування засноване 17 квітня 1985р. у Львові. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987-1991 pp. Апофеозом Бу-Ба-Бу став фестиваль «Ви-вих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки (1-4.10.1992) поезоопери Бу-Ба-Бу «Крайслер Імперіал» (режисер С. Проскурня). У 1996р. друкований проект «Крайслер Імперіал» («Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування Бу-Ба-Бу. В 1995р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу». 
              Літугрупування стало втіленням карнавального необароково-го мислення, притаманного метаісторичній карнавальній культурі людства. Соціальним фундаментом метаісторичного карнавалу в Україні став підсвідомий масовий синдром зламу, що супроводжував розпад імперії і викликав дві метапсихічні складові: суспільну депресію і масову карнавальну сміхову рефлексію на катаклізм системи. Творчість учасників Бу-Ба-Бу в межах самого літугрупування стала ситуативно-концептуальним мистецьким відгуком на суспільну рефлексію. Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію. 

«Музейний провулок, 8»

       Літературний «неокласичний гурт». Виник 1990р. з ініціативи В. Бориспольця, О. Бригинця та В. Жовнорука. 1992р. видано колективну збірку «Гуманітарна допомога/Humanitare Ніlfe» (українською та німецькою мовами). 

«Нова дегенерація»

       Поетичне літугрупування, існувало у 1991 -1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської області - Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р. літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою. Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній сфері неомодерних літературних практик. 

Орден чину ідіотів(ОЧІ)

       Товариство літераторів, художників, культурологів, філософів. Входять зокрема: Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк. Декларація ОЧІ прийнята 31 липня 1995 року у Львові. Слово «ідіот» трактується товариством в первісному грецькому значенні цього слова: власник себе. Керівний орган: рада Двох (І. Лучук, Р. Козицький). «Гімн Ідіотів» складено приблизно на мотив сучасного австрійського гімну (автори: І. Лучук, І. Драк). Кожен з членів Ордену має світське і дійове звання, титул. 

ЛуГоСад

       Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У 1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах ЛуГоСад І і ЛуГоСад II, а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського «Антологія». «Методологічна основа» творчості ЛуГоСаду - теорія поетичного ар'єргарду (ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії - Т. Лучук). У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду (Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ). Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готується тритомник ЛуГоСаду. 

Пропала грамота

       Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Поза-яка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувала в кінці 80-х - на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У 1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою. 

Пси Святого Юра

       Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського готелю «Св. Юрій Ликаветський» (листопад 1994 р.). До літмайстерні увійшли, крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні вийшов, натомість до Псів приєднався Т. Федюк. Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997р.) зафіксував первинний склад майстерні, оскільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить симптоматичний зразок «поєднання непоєднуваного»   і   досьогодні   перебуває   серед   найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концепційну добірку «псячих» творів також опубліковано «Сучасністю» (1997, № 3). 

Творча асоціація «500»

       Об'єднання авторів та літдіячів, за віком приналежних до постмодернізму 90-хр. Утворилась 1993р. в Києві. Разом з Державним музеєм літератури України Творча асоціація «500» організувала ряд поетичних вечорів під гаслом «Молоде вино». Активними учасниками ТА в 1993-1994 pp. були М. Розумний, C. Руденко, Р. Кухарук, В. Квітка, А. Кокотюха та інші. У 1993р. ТА упорядкувала і в 1994р. видала антологію поезії ІЮ-х pp. «Молоде вино». У 1995 р. була видана антологія прози 90-х «Тексти». У 1997р. під егідою ТА «500» був проведений Всеукраїнський фестиваль поезії «Молоде вино». Співробітництво з видавництвом «Смолоскип» та численні літературні вечори, проведені активістами ТА у великих містах України у 1994- 1996 pp., сприяли популяризації творчого доробку учасників ТА. 

«Червона Фіра»

       Літературна корпорація харківських поетів С. Жадана, Р. Мельникова та І. Пилипчука, створена у 1991 р. Як вважає І. Бондар-Терещенко, літугрупування постало на хвилі «антисистемного» харківського андеграунду початку 90-xp. (ArtLine 3'97). Літературною концепцією «Червоної Фіри» згідно із заявами її членів став неофутуризм. Провокативно-епатажні твори червонофірівців стали своєрідним східноукраїнським аналогом літературного карнавалу Бу-Ба-Бу. Поєднання пародій на публіцистичні штампи з естетикою побутової перверзизації створило своєрідний стиль «Червоної Фіри», у котрому гротеск здебільшего перемагає професійну роботу з текстом. 

6.     РЕКОМЕДУЮ прочитати: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10386/

Домашня робота

1.     Написати конспект за матеріалом уроку (НАДСИЛАТИ на пошту викладачеві НЕ ПОТРІБНО).

 

2.     Користуючись мережею Інтернет, написати повідомлення про сучасні українські літературні/літературознавчі часописи (газети), журнали (написати про те, де виходить, адресу сайту (якщо є), хто редактор, які твори друкуються і под.). (Наприклад, «ЛітАкцент», «Київська Русь», «Літературна Україна», «Літературна газета», «Слово і час», «Дніпро», «Дзвін», «Сучасність» та ін.). Повідомлення має містити інформацію про 2-3 видання. Надіслати на пошту викладача : mlavrusenko@ukr.net (термін – до наступного заняття (20.04.2020).

3.     Виконати тренувальні тести з теми за посиланням, щоб бачити формулювання питання на ЗНО! https://svitslova.com/testing/trenuvalni-testy.html?view=list&subject_id=101

 

4.     Прочитати поезії, поміркувати (усно) над їхнім аналізом:

Ігор Римарук. «Обнови», Василь Герасим’юк. «Аркан»