Дистанційне навчання 11 клас української філології. 27.04.20

11 укрфіл.

Українська література, 27.04.2020р.

Увага!

Посилання на конференцію:

1.      Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

 

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 27 апр 2020 08:05 AM Хельсинки

 

Подключиться к конференции Zoom

https://us02web.zoom.us/j/81787196487?pwd=cWkvTmYrSVJhYzdPRXpkM3FwOFFhZz09

 

Идентификатор конференции: 817 8719 6487

Пароль: 012352

 



2. Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

 

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 27 апр 2020 08:45 AM Киев

 

Подключиться к конференции Zoom

https://us02web.zoom.us/j/84277491826?pwd=STFLd08xcWxiSUk4TkI4TkRvSlJlQT09

 

Идентификатор конференции: 842 7749 1826

Пароль: 003993

І. Василь Герасим’юк. «Аркан» ‒ філософський верлібр про призначення чоловіка в житті, про чоловічу дружбу. 

РОБОТА З ПРЕЗЕНТАЦІЄЮ: https://docs.google.com/presentation/d/1Y2X_YUzIAUC0jV7Yx7cNJz3gzDR3Kbj8IviP5iX1fsI/edit?usp=sharing

1. Опрацювати біографію письменника за посиланням: http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/209/ або: https://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/gerasim-yuk-vasil/1863-vasil-gerasim-yuk-biografiya

Біографічна довідка (коротко записати у зошит) за планом:  

Ім'я, по батькові, прізвище -

Рік народження —  

Місце народження —  

Батьки —  

Навчання —  

Рід занять, захоплення —  

Основні твори —  

Нагороди, відзнаки —  

2. Прослухати поезію у виконанні автора: https://www.youtube.com/watch?v=b3iVXe3KljE

3. Переглянути відео – танець «Аркан»: https://www.youtube.com/watch?v=3P6leo9N5OA

Коментар:

Аркан – це український народний чоловічий танець, поширений серед гуцулів, є елементом обряду посвячення гуцульського 20-річного юнака у легіні (після проходження обряду він отримував право танцювати, носити бартку (топірець), вбивати ворогів та підперезуватися широким паском, тобто ставав потенційним опришком).

Аркан має дві групи рухів: 1) «прибий» і «зміни», 2) «підківка», «тропачок», «гайдук» (перша властива тільки аркану, друга зустрічається також в коломийкових танцях). Танцюють зімкнутим колом або півколом з топірцями в руках.

4. Прочитати:

Чоловічий танець (Аркан)

Герасим'юк Василь

Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
як тяжко рветься на цій землі
древнє чоловіче коло,
як тяжко зчеплені чоловічі руки,
як тяжко почати і зупинити
цей танець.
Хоч раз
ти стань у це найтісніше коло,
обхопивши руками плечі двох побратимів,
мертво стиснувши долоні інших,
і тоді в заповітному колі
ти протанцюєш під безоднею неба
із криком по-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
хоч раз
змішай із ближніми
піт і кров.

Сину людський,
ти стаєш у чоловіче коло,
ти готовий до цього древнього танцю
тільки тепер.
З хрестом за плечима.
З двома розбійниками.
Тільки раз.

5. Аналіз твору (записати в зошиті):

Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю, який перетворюється на таємничий ритуал.
Ідея: возвеличення аркану як стихії родової єдності.

Художні  особливості твору
Повтори: «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…»
Епітети: «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло», «грішний світ».
Метафори: «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших», «щоб не випасти із цього світу».
Звертання: «Сину людський».

ІІ. Юрій Андрухович. «Астролог», «Пісня мандрівного спудея», «Козак Ямайка».

1.     Опрацювати біографію письменника за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1509

Біографічна довідка (коротко записати у зошит) за планом: 

Ім'я, по батькові, прізвище -

Рік народження — 

Місце народження — 

Батьки — 

Навчання — 

Рід занять, захоплення — 

Основні твори — 

Нагороди, відзнаки — 

2.     Ознайомитися зі змістом поезій «Астролог», «Пісня мандрівного спудея», «Козак Ямайка».

Астролог	Пісня мандрівного спудея
У нього палка потреба, у нього жадання слізне: окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, а там сутерени вищі: у сутінках — мерехтіння і сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, і небо лоскочуть вії, коли в полудневу пору від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, а поруч із ними "ахи", коли роззявлять на площі голодні роти бідолахи. Земля собі пілігримить, кружляє собі й кружляє, а хтось нові пелерини на осінь собі замовляє — а він живе на горищі (там зимно, там вітер свище), але насправді з горища небесна ковбаня ближча. У нього маєтків немає — згори в декольте заглядає, а в місті вічність минає не так, як він загадає. (Балконне крило ажурне й сентиментальне, мов танґо, обжив бароковий янгол — створіння пухке й безжурне). І взявши голову в руки, він крикне собі з розпуки: "Чого я марную роки?! Візьму попід руку Юзьку, піду в пивничку на Руську, забуду святі мороки! Забуду святі мороки…"	Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій… Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), але коли до серця входять вірші — прекрасні, наче крила голубів, які тоді надії!.. З риторик і поетик академій — гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім, ті рими — вчителям наперекір (у вчителів, здається, перекір) ! Або в поля, як на зелену прощу — читати вірші травам і вітрам!.. І постарайтесь, я вас дуже прошу, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій… Хвалу воздавши часові зухвалу, звірят і пастухів благословіть!.. Отож, — на світ, за діло — чарувати! Агов, мої маленькі чортенята!
Козак Ямайка о скільки конику-братику крутих чудасій на світі дивився б допоки круки не вип'ють очей а мало по сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари якого лисого чорта з яких попідземних фаун та й зрадили нас у битві морські косарі корсари а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком кажу йому схаменися кажу покайся паскудо невже коли ти з європи то вже не єси чоловіком якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо а дік то химерна штучка плекає папугу пугу плеще мене позаплічно заламує руки в горі оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу to be or not to be каже і булькає I'm sorry невільницю каже маю зі шкірою мов какао купи сизокрилий орле маркотно ж без господині город засівати не конче прицмокує так лукаво город на ній проростає тютюн ананаси дині наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша тільки ж ярму не дається шия моя душа та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку конику мій невірнику апостоле мій хома піду на зорю вечірню зріжу цукрову сопілку сяду над океаном та вже мене і нема

Домашнє завдання – відповідь письмова на одне із запитань (надіслати у гул форму за посиланням: https://forms.gle/mo2Zq3FZ6oTfeWHi8

·         Що символізує собою образ аркану, «зчеплених рук», «чоловічого кола» в поезії В. Герасим’юка «Аркан» ?

·         Яким постає ліричний герой поезії Ю. Андруховича «Астролог»? Які його життєві пріоритети?

·        Прокоментуйте, яким бачить завдання мистецтва слова ліричний герой  поезії Ю. Андруховича «Пісня мандрівного спудея».

·        Які риси постмодернізму простежуються в поезії Ю. Андруховича «Козак  Ямайка»?

Читати далі

Дистанційне навчання. 11 клас української філології. 22.04.20

11 укрфіл.

Українська література, 22.04.2020р.

Увага!

Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!

1.       Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 22 апр 2020 09:45 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/95390757202?pwd=MzI5dzkyTEN0MCswV2I3ODNGelI4dz09

Идентификатор конференции: 953 9075 7202

Пароль: 032233

2. Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 22 апр 2020 10:15 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://zoom.us/j/91761745936?pwd=RFc2N093UURqT2hkbEYzL1EyeXlkQT09

Идентификатор конференции: 917 6174 5936

Пароль: 015199

Постпостмодернізм і література сьогодення. Естетика постпостмодернізму. Риси стилю.

Поезія. Ігор Римарук. «Обнови» ‒ типова постмодерна стилістика й поетика вірша, його ідея.

Коментар:

Постпостмодернізм і література сьогодення. Естетика постпостмодернізму. Риси стилю.

1). Естетика п о с т п о с т м о д е р н і з м у (м е т а м о д ер н і з м у ). Як і всі інші мистецькі явища, постмодернізм не може претендувати на безперервний і вічний розвій. Так, література постмодернізму плавно переростає в літературу постпостмодернізму (метамодернізму). Це тимчасова назва, оскільки літературне явище перебуває у процесі формування. Для постпостмодернізму характерні самокритичне й самоіронічне письмо, що поєднує цитатність, конструювання і деконструювання. Інтерес до минулого сусідить із відкритістю майбутньому, відчутними є прояви нового гуманізму: естетичні цінності залишаються непорушними, зате сама естетика виявляється миготливою, змінною, рухомою.

2) Ознайомитись із матеріалом у підручнику – С.298.

Поезія. Ігор Римарук. «Обнови» ‒ типова постмодерна стилістика й поетика вірша, його ідея.

1) Опрацювати біографію Ігоря Римарука ( за інтернет ресурсами (https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=8733) або за запропонованою нижче інформацією).

Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М'якотах  Ізяславського району Хмельницької області на історичній Волині в родині сільських інтелігентів.

Навчався в Западинецькій середній школі Красилівського району Хмельницької області, яку закінчив у 1974 році із золотою медаллю.

Його батько – Римарук Микола Якович працював на керівних посадах, а мама – Римарук Галина Василівна була директором середньої загальноосвітньої школи в селі Западинці, де також викладала українську мову та літературу.

Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, юнацьке захоплення літературою вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху. 

Закінчив Київський Національний університет. Працював журналістом у газеті "Вісті з України", згодом старшим редактором поезії видавництва "Молодь", головним редактором журналу "Сучасність", завідувачем редакції сучасної української літератури видавництва "Дніпро", віце-президентом Асоціації українських письменників.

Ігор Римарук - автор книг "Висока вода" (1984), "Упродовж снігопаду" (1988), "Нічні голоси" (1991), "Goldener Regen" ("Золотий дощ", 1996, видавництво "Brodina", німецькою та українською мовами), "Діва Обида" (2000, 2002), "Бермудський трикутник" (2007), "Сльоза Богородиці" (2007). Упорядник антології нової української поезії "Вісімдесятники" (1990, Едмонтон). Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько, румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

Лауреат Шевченківської премії в галузі поезії 2002 року.

Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка. Через кілька днів він помер. Похований 6 жовтня на Личаківському цвинтарі.

Ігор Римарук був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку - це був його життєвий борг... Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною. Неможливо знайти поета, якого боліло б так, як боліло за життя Ігореві...

2) Переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=U_v4wpn6SfA.

3) Записати біографію І. Римарука в зручній для вас формі ( конспект, план, таблиця, інформаційна довідка тощо).

4) Прочитати поезію:

Обнови

Римарук Ігор

молодiй душе
радiй обновам —
лавровий вiнок стає терновим
стражники у мученики пруть
хрест не орден
хрест не одберуть
на крилатий герб у консулятi
задивились коники крилатi
а буланий змiй
а вороний —
де ви нинi
в упряжi якiй
мчить полями бричка макабрична
деренчить горлянка вiзника
i твоя
душе
зоря одвiчна
в небесах оновлених зника

Коментар:

У вірші І. Римарука «Обнови» подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени. Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» – мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину – деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес.

Вірш написано в цілком постмодерній манері, що характерно для автора. У поезії майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Читач сам розставляє акценти і творить власне розуміння твору, звертаючи увагу на власноруч збудовані синтаксичні конструкції. Проте, як і в багатьох текстах І. Римарука, в ньому яскраво виражена біблійна символіка, яка тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття. «Лавровий вінок стає терновим», – це не лише натяк на муки Ісуса Христа, а й розуміння того, що в цьому житті все є швидкоплинним, у тому числі й моральні цінності, бо вже «стражники у мученики пруть». Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.

Домашня робота

1.     Виконати тест за посиланням: https://forms.gle/5cwkzbAYYNzEiUpm7

2.     Записати біографію І. Римарука в зручній для вас формі ( конспект, план, таблиця, інформаційна довідка тощо) і надіслати на пошту: mlavrusenko@ukr.net

3.     Письмовий аналіз поезії І. Римарука «Обнови» за схемою (тема/мотив; ідея; вид лірики; жанр лірики; тропи; напрям (довести, що поезія постмодерна). Аналіз надіслати на пошту: mlavrusenko@ukr.net

Читати далі

Дистанційне навчання.10 клас української філології. 27.04.20

10 укрфіл.

Українська література, 27.04.2020р.

Увага!

Шановні учні! Чекаю вас на відеоурок!

Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: Конференция Zoom Марія Лаврусенко

Время: 27 апр 2020 09:45 AM Киев

Подключиться к конференции Zoom

https://us02web.zoom.us/j/87530019991?pwd=UjI5SDhDK0dvMG0zWWR3Z3N2RENjdz09

Идентификатор конференции: 875 3001 9991

Пароль: 025032

Єдність природи, почуттів людини й музики у поезіях «Арфами, арфами…», «Пастелі».

Урок мовленнєвого розвитку. Написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом.

1.                                           Переглянути презентацію (вона вміщує інформацію, подану нижче, у режимі відео уроку буде пояснення): https://docs.google.com/presentation/d/19CPfe8EFzxrhY88V_QvKMf7c1RtfEXV3BfG4b4xngSo/edit?usp=sharing

2.                                           Прослухати: https://www.youtube.com/watch?v=orn5TGscMM0

3.                                           Прочитайте коментар:

Цей вiрш полонить музичнiстю, майстерним перекладом лiричного змiсту на мову музики. Тичинова арфа сповнює мене нiжнiстю, мелодiйнiстю, рядки нiби зачаровують. Вона звучить протягом усього твору, омузичує всi слова. Навiть слова "смiх", "плач", "думи", "засмучена" сприймають ся як уявнi мелодiï, що визначають змiст поетичного твору. 

У ньому чути мажорне звучання, рiзноманiтне за кольоровими вiдтiнками: "арфам  золотими", "квiтами - перлами", "нiжнотонни ми думами", "плач... перламутровий", "поточки, як дзвiночки" та iнше.

У чому сила гармонiï вiрша "Арфами, арфами"? Вона полягає у поєднаннi слова i звукових образiв, у чiткому ритмi, у композицiйному ладi. Цьому пiдпорядковане й симетричне розмiщення рядкiв, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: "Арфами, арфами -",  "Думами, думами -", "Стану я, гляну я -", "Любая, милая -". Такi словосполучення нагадують головну тему, фiксують душевнi порухи лiричного героя. 

 Своєрiднiсть стилю П. Тичини виявляється не тiльки в замилуваннi природою весни, а  й у глибоких роздумах, якi вводять нас у чарiвну весняну музику:

                        Думами, думами –

Наче море кораблями, переповнилась блакить 

Нiжнотонними

I лине мелодiя Тичининого слова, гойдаючись на хвилях спiву душi автора. А вiн, рядок за рядком, оспiвує, розкриває перед нами красу i велич матiнки – природи. 

Навiть починаєш дивуватися: як же я ранiше цього не бачив, не помiчав, не чув цiєï мелодiï природи, не поринав душею у цю дивовижну красу? Заграли
арфи i у моєму серцi. У вiршi "Арфами, арфами …" пiзнаєш Тичину - музиканта, вiдкриваєш у ньому майстра музичного мистецтва.

 Вiн побудував свiй вiрш за таким принципом, який допомагає як найвиразнiше досягти милозвучностi. Цьому сприяє введення певноï кiлькостi складiв в окремих словосполученнях: "Арфами, арфами" (6 складiв), "Золотими, голосними обiзвалисягаï" (15 складiв); "Самодзвонними" (5 складiв). I от вже лине мелодiя: 

                       Арфами, арфами – 

Зототими, голосними обiзвалися гаï

Самодзвонними: 

Йде весна,

Запашна,

Квiтами – перлами

Закосичена. 

 Музика твору "Арфами, арфами …" сонячна, життєрадiсна, сповнена тих глибоких настроïв, якими вiдзначається вся поезiя Павла Григоровича Тичини.

4. Аналіз поезії за схемою ідейно-художнього аналізу поетичного твору.

„АРФАМИ, АРФАМИ...”

Арфами, арфами –

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Думами, думами –

Наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Стану я, гляну я –

Скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон,

Як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Любая, милая –

Чи засмучена ти ходиш,

Чи налита щастям вкрай

Там за нивами:

Ой одкрий

Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

1914

4.                                           Схема ідейно-художнього аналізу поетичного твору:

·         Тема поезії та провідні мотиви. Ідея. Жанр.

·        Образи, символи (якщо є) твору.

·        Настрій (мінор, мажор).

·        Художні засоби.

·        Віршований розмір, рима (чоловіча (наголос на останньому складі рядка), жіноча(наголос на передостанньому складі рядка), дактилічна(наголос на третьому складі з кінця рядка).

·        Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.

УВАГА!!! Аналіз записати в зошит!!!

5.                                           Прослухати поезії П. Тичини з циклу «Пастелі»: https://www.youtube.com/watch?v=G4_0-t9k3LQ

6.                                           Прочитати :

ПАСТЕЛІ”

I

Пробіг зайчик.

Дивиться –

Світанок!

Сидить, грається,

Ромашкам очі розтулює.

А на сході небо пахне.

Півні чорний плащ ночі

Вогняними нитками сточують.

– Сонце –

Пробіг зайчик.

II

Випив доброго вина

Залізний день.

Розцвітайте, луги! –

: я йду – день –

Пасітесь, отари! –

: до своєї любої – день –

Колисково, колоски!

: удень.

Випив доброго вина

Залізний день.

III

Коливалося флейтами

Там, де сонце зайшло.

Навшпиньках підійшов вечір.

Засвітив зорі,

Прослав на травах тумани

І, на вуста поклавши палець, –

Ліг.

Коливалося флейтами

Там, де сонце зайшло.

IV

Укрийте мене, укрийте:

Я – ніч, стара,

Нездужаю.

Одвіку в снах

Мій чорний шлях.

Покладіть отут м'яти,

Та хай тополя шелестить.

Укрийте мене, укрийте:

Я – ніч, стара,

Нездужаю.

Коментар:

Словникова робота

Пастель – тут: картина, виконана м'якими кольоровими олівцями без оправи.

Флейта – духовий музичний інструмент у вигляді дерев'яної трубки. Один з найдавніших музичних інструментів. У доісторичні часи флейта вважалась символом життя, тому що грали на ній за допомогою дихання, тобто вдуваючи повітря.

Мініатюра „Пастелі” – тетраптих. це чотири самостійні поетичні твори, пов'язані спільним ідейно-тематичним змістом та мотивом. Поет зіставляє людське життя з добою. Чотири вірші – це чотири частини доби – ранок, день, вечір, ніч, і разом з тим – віхи людського життя, яке також має свій ранок, день, вечір і ніч.

„Пастелі” за особливістю строфічної будови – верлібр. його мелодійність забезпечується асонансом – концентрованим повторенням голосних звуків.

Довідка

Верлібр (вільний вірш) – вірш без рими й упорядкованого розміру, з довільним чергуванням рядків різної довжини.

1.                У першому вірші змальовано символічну картину ранку в природі, коли все чекає появи сонця: зайчик, ромашки, небо. Від першої пастелі віє чарами людського ранку – дитинства, яке оживає в казці про зайчика (можливо, тому, що ми називаємо сонячні промені зайчиками?). Інтонація вірша м'яка, милозвучна, вона просякнута довірливою безтурботністю і поезією духовної чистоти.

У пастелі переважають зорові образи: зайчик, що „ромашкам очі розтулює”, поява перших сонячних променів, що передається метафоричним образом вогняних ниток. Твір органічно пов'язаний із усною народною творчістю, де півень – символ сонця, світла, вогню, передвісник зорі, сходу Сонця, а, отже, пробудження життя.

Сонце – символ Всевидящого божества; Вищої космічної сили; центру буття та інтуїтивного знання; осяяння; слави; величі; правосуддя; Матері Світу; Центру; Бога-отця; Христа. Сонячне світло символізує щастя.

У цій мініатюрі – багата палітра кольорів. Зайчик викликає асоціації з сірим, пелюстки ромашок білі, а їхні „очі” – жовті, „плащ ночі” – чорний, промені сонця – вогняні нитки. Як і в казці, у творі відображено боротьбу світлого і темного, добра і зла.

Природа у Тичини персоніфікована, улюблений засіб поета проявляється в словесному малюнку: „Пробіг зайчик. Дивиться – світанок! Сидить, грається, ромашкам очі розтулює”.

Тичина використовує такий композиційний прийом, як строфічне кільце, тобто повторення однакових слів на початку і в кінці поезії – сонце – пробіг зайчик.

2.                Упевненою дзвінкою ходою крокує по землі літній день, який Тичина називає залізним: „Випив доброго вина залізний день”. Він посилає свої щедроти людям, природі: „Розцвітайте, луги!.. Я йду – день – пасітесь отари!”.

Другий вірш циклу „Пастелі” вражає закодованим вертикально-рухливим контрапунктом. У ньому просліджується переплетіння кількох змістових ліній: перша – це обрамлення „Випив доброго вина / Залізний день”. Друга – звернення ліричного героя до природи: „Розцвітайте, луги! –/...Пасітесь, отари! – / Колисково, колоски! –”. У третій передається внутрішній стан ліричного героя: „: я йду /: до своєї любої /: удень”. Четверта ніби освітлює змальовану картину „– день – / – день –”

Інтонація вірша – мажорна, оптимістична, ми відчуваємо на собі енергію дня, його бадьорі ритми, бачимо його стрімкий біг. У творі втілено переконання поета, що світ народжується з духу музики. Поетична метафора „Випив доброго вина залізний день ” надає художньому мовленню яскравості, образності і характеризує індивідуальний стиль письменника, який виявив творчу своєрідність у доборі художнього засобу.

3.                Третя  поезія – яскравий зразок пейзажної лірики – твору, у якому передані почуття, настрої, переживання, емоції, викликані спогляданням картин природи.

У третьому вірші циклу „Пастелі” Павло Тичина розповідає про настання тихого літнього вечора. як і у перших двох мініатюрах, поет передає своє світобачення, використовуючи оригінальні метафори і асоціації, які вони викликають. Щоб передати прекрасну гармонію звуків і барв літнього вечора і досягти більшої точності і образності, автор використовує ряд метафор: „навшпиньках підійшов вечір”, „прослав на травах тумани”, „на вуста поклавши палець, – ліг”. У вірші можна виділити чотири мікро- теми: захід сонця, прихід вечора, його дії до моменту, коли вечір „ліг”.

У поезії провідний мотив – мотив світла, який поєднано з мотивом музики: „Коливалося флейтами / Там, де сонце зайшло”. ці слова звучать загадково, казково. Здається, автор не тільки бачить захід сонця, а й чує його. Як звуки флейти, так і кольори неба після заходу сонця зворушують серце, будять у ньому неймовірно прекрасні почуття, які неможливо передати простими словами.

4.     Четвертий вірш циклу – це поетичний опис ночі. Від інших трьох поезій він відрізняється відсутністю ускладнених словесних метафор. Головна образність – у використаній персоніфікації.

Змінилася пора доби (і етап людського життя) – і змінюється інтонація, настрій та ритм поезії, яка характеризується колоритом звичайної розмови. Автор використовує усно-розмовні конструкції, слова (отут, та хай), які надають творові інтимізуючого підтексту. У це синтаксично просте, побутове мовлення природно, непомітно входить образ високого поетичного стилю: „Одвіку в снах / Мій чорний шлях”.

Ніч асоціюється з мороком, на зміну життю приходить темрява, яка несе з собою смертельне оціпеніння і холод. Тривожності звучанню вірша надає використання алітерації „р” – „укрийте мене, укрийте, я – ніч стара”. ця частина циклу – цілковитий психологічний контраст до попередніх частин. Завмираюче звучання ледь чутного голосу, тихий кінець, немов кінець самого життя. У вірші відчувається внутрішня тривога, бо тривожна і людина, яку переслідують нещастя, війни, неспокій світу навколишнього. Тут передано типову для модерністів ХХ століття філософію.

У поезії поєднано символізм і імпресіонізм. Поет створює образ, який ще не склався в повну картину, це справжня „поезія натяків”. Тичина залишає право читачеві, який володіє чутливою душею та творчою уявою, самому створити тільки окреслений автором образ-думку. Основний колір поезії – чорний, символ темряви, зла і смерті, процесів гниття і затемнення. Також у творі наявні й інші символічні образи.

М'ята символізує очищення і відвернення злих духів, уособлює смуток і горе.

Тополя – символ жіночого й дівочого суму, уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення. Як тополя не любить рости одна, так і людина не може жити самостійно, їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих. Рослини асоціюються із зеленим кольором, який є символом природи і молодості.

Домашня робота:

1.     Прочитати: підручник - С. 276, С. 278-280.

2.     Написати етюд за поезією «Арфами, арфами…» або «Пастелі» Павла Тичини і надіслати роботу за посиланням: https://forms.gle/t3CewM1x4f99GGfH9

Етюд – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, у якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, досить часто на тлі співзвучного пейзажу.

Художня асоціація –  зв’‎язок уявлень, коли одне з них у людській свідомості викликає низку інших, інколи ірраціональних (чистий –  божественний), контрастних (добро –  зло), суміжних у часі (весна –  цвітіння) чи в просторі (поле –  жито), і постає як наслідок естетичного освоєння дійсності.

Отже, асоціативний етюд –  невеликий за обсягом твір, основою якого є уявлення, викликане у людській свідомості на основі власного досвіду, вражень.

Рекомендації щодо написання асоціативного етюду

1. Стисла форма.

2. Опис безпосереднього враження.

3. Образність мовлення (художні засоби і прийоми; жанри: епічний, ліричний, драматичний).

Читати далі