10 укрфіл.
Українська
література, 18.03.2020р.
Увага!
*Усі завдання, які треба виконати письмово у зошиті,
виділені червоним кольором.
* Завдання, які необхідно у друкованому вигляді
надіслати на електронну пошту вчителя, виділені зеленим
кольором.
* Завдання, котрі учні виконують он-лайн, виділені блакитним кольором.
*виконані завдання надсилати на
електронну адресу викладача в день заняття: mlavrusenko@ukr.net
І.Новаторство Лесі Українки в
драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія «Лісова
пісня». Оригінальність жанру. Фольклорно-міфологічна і філософська основа
твору. Авторська рецепція українських міфів.
ІІ.
Єдність трьох світів – композиційна особливість «Лісової пісні»
1.
Коментар (прочитати, записати короткі тези в зошит) (Фото сторінки зошита надішліть на електронну адресу
викладача: mlavrusenko@ukr.net):
ДРАМА-ФЕЄРІЯ
«ЛІСОВА ПІСНЯ» (1911)
Історія
написання.
Найвищим мистецьким здобутком Лесі Українки є «Лісова пісня». Цей шедевр вона
написала всього лише за три тижні у м. Кутаїсі, що на Кавказі. Леся тяжко
сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася Гі хвороба. Ідея
створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства.
Жанр
твору.
За жанром «Лісова пісня» – драма-феерія (таке визначення твору дала сама Леся
Українка).
Феєрія(з фр. feerie, від fee – фея,
чарівниця) – театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом,
сценічними ефектами й трюками. Наприкінці XIX – на початку XX ст. елементи
феєричності проникають у літературу, зокрема в драматургію. Виникає так звана
драма-феєрія (драма-казка), для якої характерні:
• виразне ліричне начало;
• зіставлення природного й людського;
• широке використання міфічних і
фольклорних образів, фантастичних елементів тощо.
До вершинних творів цього жанру у
світовій літературі належать «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Лісова пісня»
Лесі Українки й «Синій птах» М. Метерлінка. Драма-феєрія стала набутком
неоромантичної естетики.
«Лісова пісня» – нова жанрова форма,
створена Лесею Українкою, це проблемна філософська драматична поема, де
опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, незбагненну силу великого
кохання.
Ідейно-тематичний
зміст.
В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинським
лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині.
Разом із героями-людьми – Лукашем, його
матір'ю, дядьком Левом і Килиною – у драмі діють також казкові істоти, якими
народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми
дізнаємося вже з «Пролозі», у якому з'являються жителі лісового озера: Водяник,
Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, ' Мавка – лісова русалка, німфа, а
пізніше – Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі сидить» та ін. Усіх цих
істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині.
Саме зіставлення світу людини і світу
природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах – тема «Лісової пісні».
Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї – утвердженню думки, цю
світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини,
у її гармонії з природою, у жертовній любові й здатності прощати. Така краса
очищає й відроджує людину і світ.
Композиція
драми.
Найхарактернішою композиційною особливістю «Лісової пісні» є органічне
переплетення світу природи і світу людини. Драма складається з прологу й трьох
дій, кожна з яких співвідноситься з різними порами року: із зародженням
(весна), розвитком (літо) і згасанням (осінь) високого почуття кохання.
Сюжет
розвивається стрімко.
Дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша,
прокидається од зимового сну (зав'язка). Вони закохуються. Проте кохання Лукаша
згодом в'яне, як і все в природі пізнього літа. Він не в змозі зробити вибір
між вимріяним світом і буденщиною. Отоді й з'являється молодиця Килина –
втілення бездуховності й обивательської обмеженості. Вона в усьому протистоїть
Мавці – уособленню любові й краси (розвиток дії). Коли Лукаш зраджує кохану і
сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно
погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» – «Того,
що в скалі сидить» (передкульмінація). У третій дії драми Лукаш стає
вовкулакою, але Мавка жаліє коханого, прощає його і повертає йому людську
подобу. Одначе надто багато смутку довелося, пережити Мавці – вона
перетворюється на Вербу. Мати й Килина, які понад усе прагнуть багатства,
постійно сваряться й бідніють. Розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але
Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство
(кульмінація). Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в
зимовому лісі, де був щасливим з коханою, і поступово замерзає (розв'язка).
Леся Українка зазначала, що в «Лісовій
пісні» і ремарки мають самостійне художнє, а не тільки «служебне» значення.
Ремарки у творі об'ємні й поетичні, вони викликають в уяві читача відповідні
пейзажі, па тлі яких розгортаються події, сприяють детальнішому розкриттю світу
дійових осіб.
У «Лісовій пісні» зіставляються два
світи – гармонійно-досконалий (утілюється в панорамі одуховленої природи) і
дисгармонійно-примітивний (утілюється в штибі життя людського суспільства).
Ціла тканина драми наскрізь символічна, усі її персонажі й деталі є знаками
певних духовних станів. Так, Перелесник і «Той, що греблі рве» символічно
втілюють волю, молодість, чин; Водяник, навпаки, – старість і поміркованість.
Столітній дуб на галявині біля Лукашевої хати – символ єдності людини й природи
(світу духовного). Отож, зрізавши й продавши цей дуб, мати й Килина тим самим
остаточно позбавляють себе можливості влитися в гармонію світу, тобто сягнути
щастя. Глибоко символічні центральні персонажі. Лукаш уособлює людину як таку (є
архетипом людини). Власне, у драмі зосереджується увага передусім на
дослідженні саме його психологічного світу. Відповідно дві грані його душі –
духовна й матеріальна – утілюються у двох парах образів: досконалого дядька
Лева і ще досконалішої Мавки; примітивної матері й ще примітивнішої Килини.
Отже, це суто модерністський спосіб зображення: не вплив середовища, не
зіткнення з тими чи тими людьми визначають учинки, життєву настанову Лукаша, а,
навпаки, його душа зумовлює середовище: коли в ньому (Лукашеві) переважає
духовна грань, вона втілюється в образах дядька Лева і згодом Мавки, коли
переважає матеріальна, – утілюється в образах матері, а згодом Килини.
Одним із найдавніших фольклорних
символів дівочої краси й кохання вважається зоря. Саме в такому значенні цей
образ використовується в драмі. Ясної весняної ночі після першого поцілунку
Лукаша Мавка скрикує: «Ох, зірка в серце впала», і в останньому видінні Лукаша
Мавка «спалахує раптом давньою красою в зорянім вінці».
Зрада Лукаша й перші страждання Мавки
припадають на пізнє літо й осінь. Через художній паралелізм у фольклорі
опаданням листя восени підсилюється гіркота від розлуки:
Ой
піду я у садочок, там лист опадає.
Порадь
мене, подруженька, милий покидає.
Особливо багато фольклорної символіки у
фіналі «Лісової пісні». Характерна для народних балад метаморфоза перетворення
дівчини на тополю спадає на думку в сцені перевтілення заклятої Килиною Мавки у
вербу «з сухим листом та плакучим гіллям», гра Лукаша на сопілці, вирізаній із
цієї ж верби; пожежа, під час якої мати з Килиною виносять «на клунках та
мішках скулених Злиднів»-, зустріч Лукаша з Долею.
Провідна
ідея
– утвердження необхідності згармонізовувати, одухотворювати світ людей –
реалізується всіма засобами не тільки в змістовій, а й у формальній площині.
Експресія, ритм, гармонія відчуваються в усьому – у зміні настрою дії
відповідно до змін природи, у чергуванні персонажів реальних і фантастичних, у
багатстві руху, світла, музики.
Проблематика. Послідовно
неоромантичною є проблематика твору.
• Людина і природа. Леся Українка
розглядає природу як більш згармонізований світ, аніж людський, а отже, саме
наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до
ідеалу, способом самовдосконалення, одуховлення. Наскрізний художній засіб
твору – паралелізм і то специфічна його форма – психологічний паралелізм-,
кожна дія починається ремаркою-пейзажем, де сконденсована атмосфера, що
незабаром запанує у відповідній дії (рання весна – розквіт кохання в душі
Лукаша; пізнє літо – в'яне його кохання, а з ним – і одуховленість; пізня осінь
– перемога смерті). У такий спосіб авторка підкреслює нероз'ємний багатофанний
(від психофізичного до містичного) зв'язок людини з довкіллям, з природою.
• Людина і мистецтво. Леся Українка
переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме
спромога до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії,
сутність, а отже, і мета досконалого мистецтва – у його здатності оживляти,
одухотворювати, робити прекраснішим світ і людину, сіяти в людській душі любов.
Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в
лісі, прокидається Мавка (духовна грань Лукашевої душі, одухотворене єство
природи), і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання – те, що стане сутністю її
буття. Коли ж змінюється Лукашева душа (перемагає її матеріальна грань), він
утрачає здатність грати. Лише в прикінцевій сцені ця здатність повертається й
знову творить чудо, ще більше, аніж навесні, – тепер уже посеред сніговію його
мелодія, усупереч навіть законам природи, перемагає смерть (зиму), приносить у
світ тепло, цвітіння, відроджує кохання, щастя, красу. Як змінюється музика,
так змінюється все навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки
озиваються в заквітчанім гаю, тьмяний зимовий день змінюється на ясну, місячну
весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою в зорянім вінку. Лукаш
кидається до неї з покликом щастя.
• Першопричина людського горя, зла – у самій
душі людини: Лукаш тяжко страждає і зрештою гине, бо неспроможний
згармонізувати, зрівноважити у своїм єстві духовну й матеріальну первини. Якщо
головним для людини стає суто матеріальне, побутове, вона знищує себе.
• Шляхи подолання зла. У цьому творі
авторка, власне, пропонує єдиний шлях – християнське прощення, відповідь добром
на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю. Мавка все одно милосердна до
нього, рятує і дає щастя духовного відродження. Проте не сліпа
сентиментальність чи слабодухість змушує
Гі прощати, а саме одуховленість, мудрість, тонка чутливість її натури: вона
зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не
здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм
життям до себе дорівнятись». Мавка розуміє, що коли Лукаш зрадив, прирік на
смерть її, то тим самим зрадив і змертвив і себе. Ось чому немає в Мавки
ненависті до Лукаша, жаги помсти, а тільки співчуття й прагнення допомогти,
підтримати.
• Сила кохання. Сторінки, де
змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості
Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому
щасливими, власне, тоді починають жити. Тільки коли картина гармонії світу в
першій дії (весняний пейзаж) увінчується коханням двох людей, вона набуває
завершеності й довершеності. Тобто лише любов є основою світу, саме вона дає
сенс існуванню, є надметою всього. Проте, зіставляючи два різко протилежні
образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання –
це постійна готовність до жертовності заради коханої людини, це щонайтонше
відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в її щасті.
• Трагедія самозради. Лукаш має чисту,
світлу, прекрасну душу – це символізує його білий полотняний одяг у першій дії.
Такою приходить у світ майже кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й
перетворюється на вовкулаку. Тобто, зраджуючи духовне в собі, людина стає
моторошною потворою.
• Самознищення зла. Поміркуймо, хто
робить нещасними матір і Килину. Та вони ж самі. їхній егоїзм, невситима
жадібність і лють отруюють усе довкола та їх самих. Усі їхні інтереси скеровані
на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство
для них – не засіб, а мета. Це накликає обов'язково Куця і Злиднів (диявольську
силу), що вижирають усе в оселі (у душі). Апофеоз самознищення зла –
спровоковане Килиною спалення господарства (тобто людської моделі життєвого
ладу). З лісу (світу досконало-духовного) мати й Килина тікають у село з надією
на щастя. Однак і там їм не поведеться, бо втікачки везуть із собою Злиднів.
Отже, корінь їхніх нещасть у них самих.
2.
Опрацювати матеріал підручника: С. 233-237.
3.
Переглянути відео (тізер): https://mavka.ua/uk/news/video/71-mavka-the-forest-song-official-teaser-trailer-1
4. Укласти
таблицю дійових осіб драми Лесі Українки «Лісова пісня» і надіслати на адресу викладача: mlavrusenko@ukr.net
Люди
|
Казкові герої
|
|
З української міфології
|
Вигадані
авторкою
|
|
Домашня
робота: Переглянути відео (триває 1 год. і 40 хвилин): https://www.youtube.com/watch?v=W2ttQkuegb8 ; цитатна характеристика образів Мавки, Лукаша.
Бажаю
успіху!!!
0 коммент.:
Отправить комментарий