11 укрфіл.
Українська
література, 18.03.2020р.
Увага!
*Усі завдання, які треба виконати письмово у зошиті,
виділені червоним кольором.
* Завдання, які необхідно у друкованому вигляді
надіслати на електронну пошту вчителя, виділені зеленим
кольором.
* Завдання, котрі учні виконують он-лайн, виділені блакитним кольором.
*виконані завдання надсилати на
електронну адресу викладача в день заняття: mlavrusenko@ukr.net
І.
Контрольна робота. Письмовий твір за творчістю Гр. Тютюнника, Л. Костенко,
В. Стуса.
1. Написати твір на одну із запропонованих тем (обсяг - 1
сторінка, 14 кегль, інтервал – 1,5) і надіслати на електронну адресу викладача:
mlavrusenko@ukr.net
1) «Це голос наш. Це
пісня. Це – душа» (Образ Марусі Чурай із однойменного роману Ліни Костенко)
(Портрет героїні роману як засіб розкриття її характеру. Батьки Марусі. Художня
обдарованість. Стосунки: Маруся – Гриць Бобренко, Маруся – Іван Іскра.
Піснетворчість. Етичний максималізм. Патріотизм. Спільне/відмінне між Марусею
Чурай та Мавкою (Леся Українка «Лісова пісня)
2) Шляхетна іскра
вічного вогню» (Образ Івана Іскри за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»)
(Інтелектуалізм/розум Івана Іскри. Державність мислення. Здатність до глибокого
почуття. Розвиток стосунків Марусі та Івана Іскри).
3) Тема мистецтва,
слова у творчості Ліни Костенко (поезії «Доля», «Страшні слова…»
та ін..) (Поезія – покликання Ліни
Костенко. Доля справжнього митця завжди складна (Поезія «Доля» та ін..). Роль слова у житті людини (поезія «Страшні
слова…» та ін..)).
4) Ідея людяності і любові в новелі
Григора Тютюжнника «Три зозулі з поклоном» (Присвята твору як ключ до
розуміння змісту. Нетрадиційне з змалюванні любовного трикутника (Михайло –
Соня, Михайло – Марфа). Трагедія часів репресій у творі. Образ сина-оповідача.)
5) Василю Стусу
судилося стати «голосом опору і протесту». І донині він символізує борця за
свободу. (Трагічна доля поета, що не скорився
системі. Стоїцизм – головна риса творчої манери автора (на прикладі аналізу
поезій «Господи, гніву пречистого…», «Як добре те, що смерті не боюсь я»,
«Пам’яті Алли Горської» та ін..)
ІІ.
Література епохи «соціалістичного реалізму» (оглядово). Літературний процес
50-х‒90-х рр. ХХ ст.
1. Коментар (прочитати)
1. Українська проза пройшла складний,
суперечливий, своєрідний шлях розвитку. Українські прозаїки протягом усієї
історії жанру намагалися підтримувати українське художнє слово на найвищому
мистецькому рівні, цим самим роблячи свій внесок у збереження моральний
заповідей нації. Творча інтерпретація спадщини і новаторство – ось дві основи,
два напрямки розвитку української прози, об’єднувальною ідеєю якої завжди була
духовність.
У ІІ половині ХХ століття розвиток
української прози, як і поезії, визначав прихований чи відвертий опір естетиці
соціалістичного реалізму. Шістдесятництво як новаторське явище, що виникло в
результаті політичної «відлиги», дозволило інтенсивний розвиток української
прози у другій половині ХХ століття. Своєрідною предтечею прозового
шістдесятництва став роман Г. Тютюнника «Вир».
2. Українська проза ІІ
пол. ХХ ст. вражає розмаїттям тематики, проблематики, багатством жанрових форм.
Однією з популярних, але вже не домінантною залишається тема села (М. Стельмах, А. Дімаров). Цей великий
період в українській прозі характеризують творчі злети і періоди відносного
творчого спаду. Хрущовська відлига зумовила, хоч і короткочасне, оновлення
тематики і стильової прозової палітри. Якщо брати за основу не часовий, а
мистецький принцип, до шістдесятників зараховують не тільки Г. Тютюнника, В.
Шевчука, В. Дрозда, а й П. Загребельного, Ю. Мушкетика. Спільною для цих
авторів є тема місця і ролі людини у
соціальному й моральному світі.
Основним жанром прозаїків-шістдесятників на початку їх
творчості була новелістика, і вона в 60-х роках справді підносилася на вищий
ідейно-художній, інтелектуально-психологічний рівень, ставав помітним її
вплив на інші прозові жанри.
Відчутно конструктивним за наслідками
виявився вплив напрозове мислення 60-70-х рр. доробку Григора Тютюнника. Саме
простота ісправжність, за якою стоїть і якою досягається повна
психологічнасполучність слова, вжитого автором і читачем в одній особі, і є
тим,що становить основу стилю Гр.Тютюнника.Центральні ідеї йогогуманістичної
“програми” лягли в основу самостійної стильової гілкиукраїнської прози 60-80-х
рр., означеної іменами А.Дімарова,Б.Харчука, І.Чендея, Р.Федоріва, С.Пушика і продовженої
тими змолодших авторів, які прагнули утвердитись на засадах
художньогоетнопсихологізму (В.Медвідь, В.Портяк, О.Микитенко та ін.)
Інтерес до проблем історичної пам’яті, зв’язку часів, спадковості
поколінь, національних традицій і святощів, “коріння” і “витоків” взагалі став
однією з характерних ознак тогочасної прози. Провісниками йнатхненниками
історичного роману стали брати Тютюнники, В.Міняйло, В.Земляк, А.Дімаров, чиї
книжки кінця 60-х – початку 70-х років оновили критерії художнього народознавства,
котре в сполуці з набутками органічно фольклоризованої поетики М.Стельмаха,
філософськи піднесеним над буденщиною доробком О.Гончара, досягненнями всієї
української прозохарактерології підготували сміливу спробу П.Загребельного
зв’язати в романі “Диво” (1968) часи від Києва древнього до сьогоднішнього в
одне неподільне ціле.Проблеми зв’язку давнини й сучасності підіймали в своїх
творах Р.Федорів Р.Іваничук, В.Шевчук.
Увагою письменників у
70-х рр. користувалася також документальна література. Документальність
посилювала вірогідністьрозповіді, врівноважувала її ліризм чи іронічність, була
особливимелементом сюжетно-композиційної структури тощо. Серед творів, уяких
документальність є визначальним компонентом, слід назватиромани-біографії
“Добра вість”, “Ритми життя”, “Дорога до матері”В.Дрозда, воєнні твори – “Степ”
О.Сизоненка, “Слово після страти”В.Бойка тощо. Широко використовувався
документалізм убелетризованих біографіях, романах-есе (“Олександр Довженко”
і“Юрій Яновський” С.Плачинди, “Борвій” Ю.Хорунжого, “Микола Лисенко”
Є.Товстухи).
У другій половині 70-х
поширюється проза умовно-алегоричногоспрямування (“химерна”). Спільним для неї є: засвоєння різних
формрозвинутого психологічного аналізу, посилення ролі філософськоїдумки,
інтелектуального начала, застосування різноманітнихкомбінацій
суб’єктивно-об’єктивних розповідей, використанняархетипів, умовно-символічних
прийомів, алегорії, гротеску,закладених у глибинах національної свідомості.
Новий рівень
усвідомлення реальної дійсності зумовили трагічні чорнобильські події. Повість Ю.Щербака “Чорнобиль”
(1987) тароман В.Яворівського “Марія з полином в кінці століття” (1987)
сталипершими прозовими творами на цю тему.
Літературний процес постчорнобильської
доби – не тільки (і не стільки) процес суто творчий, це активна діяльність
літературної преси, гострі письменницькі обговорення, зв’язок з кіно,
телебаченням, радіо, участь у процесах демократизації суспільства. Письменники
того часу працювали на вирішення трьох основних проблем: відновлення
національної спадщини в її повному обсязі,стан і статус української мови та
екологія.
2. Робота в зошиті. Дати коротко відповіді на питання:
1.
Чим зумовлений інтенсивний розвиток української літератури в ІІ половині ХХ
ст.?
2.
Яка тема домінує в українській прозі 60-70 років? Наведіть приклади
3.
Які теми з’являються у 70-80 роках? Наведіть приклади
4.
Які жанрові переваги української літератури у ІІ половині ХХ століття?
Наведіть приклади
Домашня робота: підручник – С.
267-268, зміст роману О. Гончара «Собор» (скорочено); готуємося до ЗНО – виконати тест за посиланням:
https://forms.gle/mccVd1eGA92Uwr818
Бажаю успіху!!!
