11 укрфіл.
Українська
література, 30.03.2020р.
Увага!
Посилання на відео конференцію:
№1
Марія
Лаврусенко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема:
Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время:
30 мар 2020 08:00 AM Киев
Подключиться
к конференции Zoom
https://zoom.us/j/895165874
Идентификатор
конференции: 895 165 874
№2
Марія Лаврусенко приглашает вас на запланированную
конференцию: Zoom.
Тема:
Конференция Zoom Марія Лаврусенко
Время: 30 мар
2020 08:40 AM Хельсинки
Подключиться
к конференции Zoom
https://zoom.us/j/461167779
Идентификатор
конференции: 461 167 779
І. Роман Іваничук.
«Мальви» ‒ історичний роман про зраду і яничарство. Історична основа твору –
активна діяльність яничарського корпусу в Османській імперії 1638–1648 рр.
ІІ. Особливості
характеротворення персонажів.
1.
Переглянути презентацію:
2.
Перегляньте
документальний фільм про Романа Іваничука:
3. Зробити
короткий конспект у зошиті матеріалу, поданого нижче.
У 1968р.
Роман Іваничук опублікував свій перший
історичний роман «Мальви», який приніс
письменникові величезний успіх у читачів і шалену
партійну, ідеологічну критику, бо в ньому була вперше поставлена проблема збереження національної самосвідомості,
яка пізніше, з подачі Ч.Айтматова в
його романі «І понад вік триває день» («Буранний полустанок»), одержала
назву манкуртства. Р.Іваничук
вважає, що все слід робити вчасно, наприклад, «Мальви» (1968), на його думку,
пройшли на ура передовсім через те, що в той час страшенно актуальною була тема
відступництва. «Письменник має відчувати,
які ідеї на часі в духовному ефірі». Це дійсно так, але роман «Мальви», присвячений темі людської
гідності, духовності, є актуальним і сьогодні. Цей твір містить колосальний матеріал з історії Туреччини та
Криму. Автор довго працював над романом: був у Туреччині, багато разів їздив до Криму, досконало вивчив
історичні документи.
Цікавим є той факт, що в
історії ніде не сказано, що Іслама Гірея вбито, але у «Мальвах» Р.Іваничук примушує Мальву отруїти хана.
У розмові з Яриною Коваль письменник
пояснює це так: «Коли я перебував у Бахчисараї, то одна стара жінка, котра знала давні
східні мови та кохалася в історії, порадила
мені відвідати давній і колись заміський цвинтар. Там я натрапив на стару могилу із зарослим
мохом написом. Я перемалював його і
показав жінці – вона була вражена. Виявилося, що це могила Іслама Гірея ІІІ. Та річ у тому, що на тому цвинтарі ховали
тільки убитих ханів. Так продиктувало мені моє письменницьке чуття».
В інтерпретації
Іваничука проблема збереження
національної самосвідомості скоріше мала назву яничарства, недаремно й первісна
назва роману була «Яничари». Така назва могла викликати підозру цензури, бо натякала на національний аспект, тому з «маскувальною» метою автор
замінив її на «Мальви». Як тільки роман було надруковано, ще не встигли
з'явитися рецензії, як усна й письмова партійна
критика за спецзавданням «згори» проголосила
«Мальви» ідеологічно шкідливим «історичним
романом без історії». Що ж так налякало в романі партійних працівників? На
той час страшним та небезпечним було саме
звернення до національної історії, утвердження ідеї любові до рідної землі і
народу як виміру соціальної та моральної вартості людини, бо це могло спровокувати в українців бажання відтворити
могутню колись Українську державу.
Яничарами в
султанській Туреччині називали воїнів регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, у тому числі з християн, обернених у мусульманство. Історія свідчить, що напади яничар
відзначались надзвичайною жорстокістю.
Часто після проходу яничарського війська від селищ залишались лише груди
попелу. Причини такої жорстокості психологи пояснюють тим, що захоплені в дитячому віці й виховані без
батьківського тепла, зате в щирій подяці Османській імперії слов'янські
хлопчики в кожному поході демонстрували свою відданість Сулейману. Вони не могли
мати жалості, бо з дитинства їм прищеплювали думку про те, що їхні родові
корені – то найбільші вороги, яких неодмінно слід позбутись. Про це говорить Р.
Іваничук устами героя роману – яничара –
Аліма.
Дія в
романі «Мальви» відбувається в
середині XVII ст. – напередодні та
під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького,
коли відроджується українська державність. Головними персонажами Р.Іваничук
обрав звичайних людей, які потрапили у турецьку неволю. Вони приречені на забуття своєї Вітчизни, звичаїв, але їхні долі
складаються по-різному. Це історія життя полонянки з України Марії, її поневіряння на чужині з
дочкою Соломією, яку вона вже тут, у
Криму, назвала Мальвою,
сподіваючись, що виживе дочка, як вижили занесені вітрами з українських степів
квіти. Марія мріє знайти своїх
синів–близнят Андрія і Василя( Аліма і Селіма), які ще в Україні малими
хлопчиками були викрадені циганами, як і багато інших слов'ян, з метою продажу
на невільничих ринках Туреччини або Кримського ханства. Але, розшукуючи своїх
дітей, Марія втрачає на чужині й дочку,
бо вона, закохавшись, стає дружиною
Кримського хана Іслам-Гірея. Всі ці події змальовані в той час, коли Україна протистояла двом
державам-загарбницям: Османській імперії та Кримському ханству, що воюють проти
України силами її дітей. Якщо уважніше придивитись до образу Марії, то можна
відзначити, що вона є уособленням самої України, яка оплакує страшну долю своїх
дітей. Р.Іваничук невипадково називає свою героїню Марією. З долею Діви Марії її пов’язує страдницька доля матері, яка втрачає
своїх дітей
Та, якщо Матір Христова
знала про долю свого сина, то Марія не знала, що чекає на неї та її дітей.
І, хоча Марія, заради доньки, змушена була зректися «свого бога» прилюдно, він все одно жив у її серці, думках.
Отже, людська духовність
здатна пройти усі драматичні випробування на чужині. Тому люди, позбавлені рідної землі, знайшли
розраду біля ікони божої матері, а предковічну церкву Успіння пресвятої
богородиці вони назвали кримським Афоном.
Саме до цієї чудотворної ікони приходила Марія. Вона бачила поряд із Дівою Марією не ангелів, а
синів, не тільки своїх, а й синів усіх осиротілих матерів.
Слід зазначити, що
актуалізація саме образу Богородиці в історичному романі логічно
обґрунтована: особливого поширення культ Богородиці на Україні набув саме під
час боротьби із ворогами – поляками, турками, татарами. У творі Р.Іваничука Богоматір стає захисницею від невіруючих,
допомагає християнам на чужині. І саме в
цей час, у добу козаччини, Матір Божа втрачає свій абстрактний вигляд,
набираючи образу земної української жінки. Саме тому, полонянку Марію не
можна назвати святою, бо такою була доля майже усіх тогочасних жінок, та саме в
її особі автор розкрив непересічну любов до Батьківщини. Навіть у неволі вона не втратила людської гідності, самоповаги, залишилась людиною, розсудливою,
працьовитою, усім бажала добра, не заздрила рівним, поважала старших. Завершується роман епізодом, як Марія намагається повернутись на рідну
землю, засвідчуючи генетичний патріотизм цієї жінки.
Образ Богородиці – ключовий у
побудованій автором унікальній
концепції духовності. Художньо
втілити цю концепцію допомагають і використані митцем інтертекстуальні
елементи: використання цитат, алюзій з
Біблії та Корану. У творі зійшлися дві культури, дві релігії. Письменник ніби хоче примирити мусульман та
християн, але з бесід стає зрозумілим, що це неможливо.
У романі «Мальви» події
розгортаються в Криму, який був васалом Османської імперії. Із метою
наближення читачів до східних звичаїв, традицій автор неодноразово звертається до Корану.
Отже, роман «Мальви» –
цікавий варіант художнього втілення проблеми збереження національної
самосвідомості, насамперед через зіткнення християнської і мусульманської
релігії.
У цілому історичній прозі
письменника притаманні вияви таких рис художнього
стилю:
гостросюжетність,
оригінальність
стильових прийомів,
важлива роль підтексту
у розумінні ідеї твору,
поєднання елементів
художньої фантастики, коріння якої слід шукати в національному фольклорі, з
правдивістю та історичною достовірністю.
4.
Обговорення
змісту роману «Мальви» Р. Іваничука (в межах відео конференції).
Домашнє завдання.
У важно перечитайте другий розділ роману «Мальви» Р. Іваничука
і поясніть вибір Марії, висловіть своє ставлення до ситуації. Завдання у друкованому варіанті
надіслати на пошту викладача до наступного заняття: mlavrusenko@ukr.net
