Дистанційне навчання. 11 клас укр. філології - 17.03.20

11 укрфіл.

Українська література, 17.03.2020р.

Увага!

*Усі завдання, які треба виконати письмово у зошиті, виділені червоним кольором.

* Завдання, які необхідно у друкованому вигляді надіслати на електронну пошту вчителя, виділені зеленим кольором.

* Завдання, котрі учні виконують он-лайн, виділені блакитним кольором.

*виконані завдання надсилати на електронну адресу викладача в день заняття: mlavrusenko@ukr.net

УВАГА! ЗА СПИСАНІ З ІНТЕРНЕТУ РОБОТИ БУДУТЬ ЗНИЖУВАТИСЯ БАЛИ!!!

І. Читацький практикум. «Листи до матері з неволі» Валерія Марченка. «Ключі» до читання епістолярію. Листи Валерія Марченка як свідчення епохи.

1. Опрацювати інформацію за посилання: http://www.e-litera.com.ua/upload/grade-11/meth/grade-11-7-Marchenko.pdf

2. Робота з підручником – С. 253

3.Прочитати запропоновані листи:

Мамо!

Купи дві фланелеві сорочки 41 розміру й пофарбуй їх у чорний колір. Десь серед моїх старих речей розшукай стару шерстяну сорочку (вона також чорного кольору). Пофарбуй у чорне і мою сіру безрукавку, ту гуцульську. Полагодь мої чорні туфлі, що на мікропорці. Якщо можна, дістань для мене 50 розміру лікувальну білизну, це потрібно. Попідшивай мої чорні рукавички, що на хутрі. Мамочко, пробач, що завдаю стільки клопоту, але ж більше мені й просить нема кого. Перекажи на моє ім 'я ще 20 карбованців. Порозмовляй з адвокатом, якщо дурень, — то не треба. Сподіваюсь, що дадуть кого-небудь пристойного. Словом, вибери на власний погляд. Ходу справи він не змінить, але деталі може подати вигідні для мене.

Дякую — Валерій XI 73. КДБ.

Мамочко, цілую!

Все, що ти передаєш — мені дуже до речі. Особливо фрукти, овочі і мед або варення. Так, як ти це робила, і продовжуй. Помідори, редька, морква, яблука, груші, сухофрукти — мені це дуже потрібно.

Здоров 'я загалом в порядку, бо не працюю ж, а вилежуюсь цілими днями. Дві години гуляю. Написав, раніше, які речі треба готувати в далеку дорогу (пофарбуєш дещо в чорний колір), потім, чи одержала записку, де я просив, щоб ти пішла до Ліди Умрилової. Нехай би вона пошила мені утеплену ватянку і ватяні штани, треба щоб було з подвійного шару ватину та ще чогось. Я написав цю записку і віддав Сірику. Весь час згадую тебе, наш дім. Смутненько, але кріплюся. Слава Богу, що вже закінчили слідство. Тепер недовго — почекаємо суду. Хвилююся, що з тобою. Чи по роботі нема ніяких неприємностей ? Теплих речей поки ніяких сюди не передавай. У нас в камері тепло, а на двір я вдягаюся добре. Черевиків купляти не треба, бо пізніше мені знадобляться чоботи. Поки що все. Міцно цілую тебе, Мар'янку, батька. Всіх вітаю.

Валерій.

P.S. Якщо щось знадобиться, я передам через слідчого.

Січень, 1974. КДБ.

Матусю, добридень! До мене — лише докори з боку всіх. А я ж, повір мені, патякав найменше. Я лише погоджувався з тим, що про мене показували свідки. А вони ж уже наввипередки обливали помиями. Кожен думав, що те, що він говоритиме, залишиться в 4-х стінах. А протоколи допитів усіх були підшиті до моєї справи, і я прочитав, що сказав кожен. Декого викликали просто для підтвердження алібі (що яв той день був там, а не деінде), а він пригадував усі мої націоналістичні висловлювання і який я негідник. Мовилося все найгірше, очевидно з розрахунку: йому все одно сидіти, а мене ж можуть на роботі потривожити. Багато хто на слідстві говорив одне, а на суді почав відмовлятись. Це вже нічого не могло зарятувати, бо суд взяв усе з їхніх свідчень під час попереднього слідства.

Я можу говорити про свою часткову провину перед Кислієм, Потеряйлом та Зойкою. Решта хай не пащекують — сволота. Ти б почитала, що вони тут вигадували, жах! Я кажу про свою часткову провину, бо й тут був шантаж, або... Ще раз кажу, я зізнався в усьому, що торкалось мене і не шкодую, бо мав би 12 років. Мамочко, пишу скорописом, тому всього не можу пригадати. Але дуже тобі вдячний за підтримку, за все. Я не впадаю у відчай, тримаюсь і вірую в краще. Капюшон можеш не відрізувати, бо кажуть там можна буде домовитися й носити. Білизну фарбувати не треба, а верхній одяг кольору лише темно-сірого або чорного. Передай мені сюди все, що хочеш, а я потім розберусь. Купи хлопчато-бумажний робітничий костюм-спецівку 50р. III зріст. Дуже хотів би ще раз побачитись з тобою перед від'їздом. Виконаю все, що ти мені радиш. Цілую міцно: Мар'яну, татка, дідика, бабусю, усім привіт.

P.S. Всі прізвища й адреси бралися з моєї записної книжки.

10/Ш-74

не голили. Ходжу чистий (миють щоразу в лазнях перед переїздом), але неголений як дикобраз. В Пермі зараз не холодно, принаймні мені, до —5°. Я почуваю себе чудово у ватянці, безрукавці, светрі, шерстяній сорочці й білизні. На холоди добрий захист — ватяні штани. Так що мороз не повинен дуже дошкуляти, до того ж тут нема такого пронизливого вітру, як на Україні. Ну, гадаю, що якось прилаштуюся. До речі, в поїзді їхав з одним карним зеком. Він сам із Закарпаття, колишній головний інженер Мукачівської автобази. Сів у травні минулого року за зловживання службовим становищем (виготовив собі автомобіль). Побалакали з ним любесенько. Він наших родичів не знає, хоча друг декого із знайомих. Матусю, я написав тобі до 8 березня такого гарного листа, але в мене його забрав у Києві слідчий Анатолій Васильович Селюк. Зателефонуй Сірику, можливо, вони віддадуть лист і зошит, де я конспектував твори Леніна та писав гумористичне оповідання. Вони повинні були, ознайомившись, бачити — там ніякої крамоли нема. Теж: мені ловці перлин. Та й взагалі, хіба мені до цього. Поцікався, може, все таки повернуть ? Цілую тебе й Мар'янку і вітаю вас щиро із святом! Тут по цих буцегарнях зовсім забув поздоровити рідну мамочку і сестричку. Мамо, на роботі в мене залишились мої книжки і журнали. Нехай би Райка зібрала їх і завезла додому. А то шкода, там мої статті, які потім ніде вже не дістанеш. Іду в вагоні. Привіт усім. Валерій.

13/Ш-74

Взагалі я трохи здичавів за цей час. Вісім місяців не слухав радіо; тому, коли в Харкові почув концерт, дивився на приймач приблизно так само, як наші селяни колись на перші літаки. А потім заграли потрібний ритм і я затанцював. Очевидно, далася взнаки довга відсутність тренувань. Бо наглядач, який зазирнув у вічко, перелякано запитав мене, що я збираюсь з собою зробити. Я відповів, що оце трохи потанцюю, а потім накладу на себе руки. Він поцікавився: — Що ти танцюєш? — Я сказав: — Шейк. Він запитав: — Який шейх?—Я сказав: Арабський. Той що наклав ембарго на нафту. Очевидно моя відповідь мало що йому прояснила. Але він зрозумів: я не збожеволів, і заспокоєний пішов далі. Я ж у свою чергу продовжував вечір. Так я відзначив у тюрмі свій день радіо. За цим був день преси, бо я нарешті дістав змогу прочитати "Комсомольскую правду", "Известия". Так поступово я відтаюю від ізолятора. Ага, готуюся до дня кіно, який буде вже в таборі. Якщо покажуть "Путівку в життя", це буде взагалі не в брову, а в око. Після Києва мене досі ще 48

Кращій з матерів, котрих я будь-коли бачив (Петрарка)

Рідна мамочко!

Скільки я про тебе думав за цей час! Повір — без твоєї присутності не було жодного дня. Тюрма і табір не ті місця, де повинно б згадуватися ім'я моєї матері. Але нам призначено пройти і це випробування. Я часто бачив сни з тобою, дуже хотів поділитися враженням від творів Достоєвського та Хемінгуея, ну й, звісно, після того, як надсадно вимагалось: розкажи все, розкайся. На Короленка, 33 я пригадував дитинство, скільки витерпіла ти... Це найжахливіше бачити, як глумляться над найріднішим тобі і не могти нічого вдіяти. Не мати змоги нічого вдіяти. Я бачив очиці садиста, що впивається власною жорстокістю, що топче твою гідність із всілякими гарними словами про обов'язок, закон etc.

Моральні тортури чи не набагато менш болючі, аніж фізичні. Пам'ятаєш, батько рідко мене бив. Але чому я весь час рознервовувався й плакав, коли він вів зі мною виховні бесіди ?А коли ти прибігала додому і схвильована питала: "Що з тобою, Валерка ?" — він завжди поспішав вставити: "Я його й пальцем не торкнув". Світ удосконалюється. Зовсім не обов'язково бити. Тепер і я не плачу під час душеспасенних розмов, коли до тебе лізуть з міркуваннями печерної людини (ти ситий, вдягнений, що ще треба). Тільки внутрішньо мені дуже боляче.

Хоча тебе не було поруч, я ніколи не залишався сам на сам з бідою. Біоструми чи якісь інші сили давали відчути: там мамуся, там ти, хто найбільше хвилюється замене. Це допомагало й розслабляло. Знаю, що ти весь час в русі, в боротьбі за мене. Знаю, що, як бия тобі не погрожував, ти не відступишся, не припиниш. Але, мамо, заклинаю: не треба ні принижень, ні згадок про листи. Пам'ятай, останнє слово за мною. І я, безперечно, зроблю так, як сказав. Трохи про здоров'я. П'ю 5-НОК та шипшину. Потроху оклигую. Зараз на Уралі спекота — майже південна. Приємно не мерзнути. Хлопець дав сухого молока, то я вживаю щодня по тому горняті, що ти передала. Після твого від' їзду почував себе добре. Але знову якась мінікриза. В мене почастилися сечовиділення, здається гіпоізостенурія. Потім болить серце, а раніше такого не бувало. Чи не взаємопов'язано це ? Проконсультуйся при нагоді. Хоча загалом почуваю себе незле. Пишу, як завжди, або так, як є, або нічого. Зараз лежу й потроху читаю. Дуже раджу знайти роман Ю. Трифонова "Нетерпение" (жур. "Новый мир" № 3-5 за 1973 р.). Зверни увагу на обставини, пов'язані з Тришкою Гольденбергом. Боже милосердний, їхній підлоті нема краю. Одержав твого листа, писаного в поїзді. Молодца, Ляксандр Василич! Лікар мені сказав, що ти написала і йому. Цікаво, що відповість ? Е-хе-хе! Збирався написати тобі суцільну лірику, а вийшло "слово, моя ти єдиная". Видно, тяжко звідси писати без емоцій.

Твій син.

4. Як би Ви оцінили стосунки Валерія Марченка і його матері Ніни Михайлівни? Охарактеризуйте психологічний портрет адресанта. Відповідь у друкованому вигляді надішліть на електронну адресу викладача (обсяг – 10-15 речень): mlavrusenko@ukr.net

ІІ. Урок позакласного читання. Поезії Ігоря Калинця.

1.      Прочитайте інформацію:

Біографія Ігоря Калинця

І́гор Миро́нович Калине́ць (нар. 9 липня 1939 в Ходорові) – поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу – «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім – написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця – «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор – Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні.

Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока. Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім’я у пресі.

Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.

Саме з появою в українському літературному процесі Калинця почалися дискусії про необароко. Українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел Калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість Богдана-Ігоря Антонича. Ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).

Творчість Калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 року Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього Ігоря Калинця». Тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Проте Калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

Нагороди:

Орден Свободи (10 липня 2009) — за громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (17 березня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва

Державна премія України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» (1992).

У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією імені Івана Франка в Чікаго, у 1992 році отримав премію імені Василя Стуса.

2. Прочитати, записати в зошит риси необароко:

Термін “необароко” (подібно до “неореалізм”, “неоромантизм”) вказує на те, що даний напрям ґрунтується на естетичних засадах бароко. Однак твори його представників не є сліпим копіюванням.

Риси необароко:

·         трагізм світовідчуття,

·         динамізм,

·         бінарність мислення,

·         переосмислення християнських образів та традицій класичної літератури,

·         ускладненість форми, превалювання її над змістом,

·         бароковий надмір, який передано через надривність, бравурність, карнавалізованість і театралізованість дійсності, буфонадність.

2.     Письмовий аналіз однієї поезії (мотив, ідея, жанр, вид лірики, стиль, художні засоби) І. Калинця (на вибір учня). Відповідь у друкованому вигляді або фото із зошита надішліть на електронну адресу викладача : mlavrusenko@ukr.net або на вайбер

Вертеп Підпираючись костуром ямбів, натягнувши кирею традицій, прощаюсь з віком атомним, бо щось мені не сидиться. І вже мандрівним спудеєм топчу снігові верета, промінявши жупища келій на біблійну скриньку вертепу. Затихає хупаве місто. Стіл. Заметіль. Гостина. У кратерах макітр замішане тісто солодке стигне. Бринять ракети веретен в галактиці каганцевої містики. На сосновім деці вертепу починається перше дійство.	Відьма   Гасає вітер свавільно на майдані за ринком, де кози пасе остання в містечку відьма, де імператор чортополоху здивований прикро, що сонну імперію непрошений гість відвідав. — Не за горами зима, — журиться відьма козами. З левади, де зорі пасуться, найпахучіше сіно. Та коня де дістати, і дишель зламався у Воза, а на віник тепер, ік старості, ледви чи б сіла. Як реп'яхів, не позбутися надокучливих мислей, що минувся той час — навіть вже не присниться, коли до Великого Воза запрягався місяць і відьмі привозив сіна цілу копицю.
Дим Втік дим від вогнища, просто у синіх джинсах, розпатланий, та й подався у мандри. Тільки спечену картоплину прихопив. По дорозі місто. Сів у трамвай — принюхується. Зітхнула кондуктор: — Осінь мені запахла. Залоскотало водієві в носі — повернув трамвай і гайнув у гай. "Я не в той трамвай сів",— подумав дим і через вікно вистрибнув.	Коляда   До маленької Звенислави прийшла коляда із звіздарем і торбою, що все помістить. Мучить Звенислава бабусю: дай і дай з ялинки ночі медівник місяця! Покотилися зайчики — обкачані в снігу клубки і давай Звениславі нахиляти ялицю. А місяць, звичайно, з того всього кпить, бо підв’язаний міцно на золотій нитці. Тільки осипається скляного снігу слюда, і зірка, як куля, стовклася на площі міста. Перший раз до Звенислави прийшла коляда із звіздарем і торбою, що дива містить.
Різдво   Я сьогодні новонароджений, я відцурався брезклого віку. Починаю в яслах із козами румигаги кометні віники, смакувати молошне літепло незайманопервісної цноти. Очищений від поліпів політики, перебираю зоряні чотки. Я знайшов себе у країні колядок на шорсткім солом'янім килимі. Наді мною калиноуста Лада схилилась вишневою калиною.	Святий   Читаю Апостола горобцям при дорозі. За німб мені тільки куряви мерва. Позбігалися будяки до храму Божого та й гатять головами у трухляві двері. Втікає світ із-під ніг, гей, втікає. У землю входжу ось-ось по груди… На старості з простягнутими руками визираю на шлях із кубельця рути. Милостині тепер дочекатися годі, швидше запустить ще хтось опуччям. Оце підвезли б мене до вдови городу — на хліб заробив би, горобців пудячи.

Домашнє завдання: Підготуватися до контрольної роботи за творчістю Гр. Тютюнника, Л. Костенко, В. Стуса.

Бажаю успіху!!!